Наказ Міністерства охорони здоров’я України
від 21 січня 2010 року N 11

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
27 травня 2010 р. за N 347/17642

Відповідно до Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 N 589, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України (далі – Порядок), що додається.

2. Голові Комітету з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров’я України Хобзею М. К.:

2.1. В установленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Забезпечити публікацію цього наказу в засобах масової інформації.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.97 N 356 “Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров’я України”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.02.98 за N 67/2507.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Юрченка В. Д.

Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України

1. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає механізм провадження діяльності закладами охорони здоров’я України (далі – заклади охорони здоров’я) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 N 770 (далі – Перелік), та прекурсорів, включених до списку 1 таблиці IV Переліку, зареєстрованих в установленому порядку як готові лікарські засоби; препаратів (лікарських засобів), що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, та (або) прекурсори, включені до таблиці IV Переліку, в кількості, що перевищує їх гранично допустиму кількість, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2007 N 1203 “Про затвердження гранично допустимої кількості наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в препаратах”, зареєстрованих в установленому порядку як готові лікарські засоби (далі – наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори).

1.2. Дія цього Порядку поширюється на заклади охорони здоров’я, віднесені до Переліку закладів охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ від 28.10.2002 N 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за N 892/7180.

1.3. Заклади охорони здоров’я здійснюють діяльність, пов’язану з виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням, реалізацією (відпуском), ввезенням на територію України, вивезенням з території України, транзитом через територію України, використанням, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, включених до Переліку (далі – обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів), відповідно до Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори”, Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 N 589 (далі – Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів), а також інших нормативно-правових актів.

1.4. Діяльність, пов’язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, здійснюється закладами охорони здоров’я всіх форм власності на підставі ліцензії, виданої Комітетом з контролю за наркотиками відповідно до Порядку ліцензування діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 N 1387.

1.5. У закладах охорони здоров’я наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори повинні зберігатися в окремих приміщеннях, обладнаних згідно з Вимогами до об’єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин, затвердженими наказом МВС від 15.05.2009 N 216, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 12.08.2009 за N 759/16775.

1.6. Приміщення, сейфи та металеві шафи в закладах охорони здоров’я, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, після операцій з ними повинні замикатися, а після закінчення робочого дня – опечатуватися чи опломбовуватися і здаватися під охорону.

1.7. Ключі від сейфів, металевих шаф і приміщень, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, та пломбіратори повинні зберігатись у осіб, уповноважених наказом керівника закладу охорони здоров’я відповідальними за їх схоронність. Перелік зазначених осіб, порядок передачі ключів і пломбіраторів від сейфів, металевих шаф і приміщень, де зберігаються згадані вище засоби і речовини, визначаються і затверджуються наказом керівника закладу охорони здоров’я.

1.8. Право доступу в кімнати закладу охорони здоров’я, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, мають особи, які за наказом керівника закладу охорони здоров’я допущені до роботи, пов’язаної з обігом зазначених засобів і речовин.

1.9. Зберігання в закладах охорони здоров’я наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які не дозволені до застосування у медичній практиці в Україні, забороняється.

1.10. У кожному закладі охорони здоров’я наказом керівника закладу охорони здоров’я має бути створена комісія по знищенню порожніх ампул з-під використаних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Склад комісії (не менше трьох осіб під головуванням керівника закладу охорони здоров’я або його заступника) та порядок здачі порожніх ампул з-під використаних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів затверджуються наказом керівника закладу охорони здоров’я.

1.11. Порожні ампули з-під використаних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів щодня, за винятком вихідних і святкових днів, повинні здаватись матеріально відповідальними особами комісії по знищенню порожніх ампул з-під використаних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Знищення порожніх ампул з-під використаних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів повинно проводитися не менше одного разу на десять календарних днів, про що відразу після знищення має бути складений і підписаний всіма членами комісії акт про знищення порожніх ампул з-під використаних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

1.12. Матеріально відповідальні особи та особи, які за посадовими інструкціями отримують доступ до обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, визначаються наказом керівника закладу охорони здоров’я. З цим наказом вказані особи повинні бути ознайомлені під особистий підпис.

1.13. У посадових інструкціях для працівників, діяльність яких пов’язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затверджених керівником закладу охорони здоров’я, повинна бути визначена функціональна структура діяльності посадової особи, її права, посадові обов’язки та завдання.

1.14. Документи з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, визначені додатками 3 – 9 до Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, документи, визначені додатками 1 – 3, 6, 7, 9 – 11 до цього Порядку, в закладах охорони здоров’я повинні зберігатися в умовах, що гарантують їх повну схоронність, не менше п’яти років, не враховуючи поточного року.

1.15. Після закінчення строку зберігання документи, зазначені у пункті 1.14 цього Порядку, повинні знищуватися шляхом спалювання комісією по знищенню документів з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в закладах охорони здоров’я, строк зберігання яких закінчився, зі складанням у довільній формі акта про знищення, підписаного усіма членами зазначеної комісії.

1.16. Заклади охорони здоров’я, які провадять діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, зобов’язані проводити щокварталу їх інвентаризацію у визначеному законодавством порядку із складанням балансу товарно-матеріальних цінностей за формою згідно з додатком 6 до Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Відомості про розбіжності в балансі товарно-матеріальних цінностей або невідповідність показників балансу результатам проведеної інвентаризації протягом трьох календарних днів після їх виявлення подаються закладом охорони здоров’я:

МВС – щодо операцій, проведених у межах території України;

МВС та СБУ – щодо експортно-імпортних операцій.

1.17. Керівники закладів охорони здоров’я зобов’язані забезпечити конфіденційність інформації щодо здійснення операцій, пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

2. Правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в аптечних закладах охорони здоров’я

2.1. Наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори повинні зберігатися в аптечних закладах охорони здоров’я залежно від фізичних, фізико-хімічних і токсикологічних властивостей.

2.2. В аптечних закладах охорони здоров’я наказом керівника даного закладу має бути створена комісія для приймання, обліку та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (далі – Комісія аптечних закладів охорони здоров’я).

Склад Комісії аптечних закладів охорони здоров’я (не менше трьох осіб з можливістю дублювання її членів під головуванням керівника закладу охорони здоров’я або його заступника) затверджується наказом керівника закладу охорони здоров’я. Склад Комісії аптечних закладів охорони здоров’я повинен перезатверджуватись у разі зміни її голови, матеріально відповідальних осіб та інших членів вищезгаданої комісії.

Комісія аптечних закладів охорони здоров’я повинна здійснювати перевірки всіх наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, що надійшли від постачальників, на відповідність їхніх найменувань, якості, кількості, ваги, зазначених у супровідних документах постачальників.

Результати цих перевірок оформляються у момент приймання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів аптечними закладами охорони здоров’я актом про приймання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

2.3. Керівниками аптечних закладів охорони здоров’я повинні бути створені відповідні умови для забезпечення схоронності наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на всіх етапах їх приймання від постачальників.

2.4. З аптечної бази (складу), бази спеціального медичного постачання наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори можуть відпускатися виключно суб’єктам господарювання, які мають відповідну ліцензію, видану на обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Реалізація (відпуск) фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, дозволених до застосування у медичній практиці, здійснюється через аптечні заклади всіх форм власності за наявності у них ліцензії, виданої на обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

2.5. Відпуск наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів повинен здійснюватися з аптечних закладів охорони здоров’я за окремими довіреностями із зазначенням у них найменувань і кількостей словами усіх отриманих засобів і речовин.

2.6. Порошкові та в таблетках чи драже (ангро) наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, які розфасовуються аптечним закладом охорони здоров’я, повинні відпускатися з аптечних закладів охорони здоров’я лише в опечатаному вигляді, при цьому на кожній упаковці має бути етикетка із зазначенням назви аптечного закладу охорони здоров’я, назва згаданих вище засобів і речовин, номера і дати аналізу, номера і дати фасування та підпису особи, яка розфасувала даний лікарський засіб.

Відпуск наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів з аптечних закладів охорони здоров’я у таблетках чи драже (ангро) і в порошках, упакованих безпосередньо в папір чи целофан, категорично забороняється.

2.7. При отриманні з аптечних закладів охорони здоров’я наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів матеріально відповідальна особа закладу охорони здоров’я, яка їх отримує, зобов’язана перевірити найменування і кількість згаданих вище засобів, що відпускаються, на відповідність найменуванням і кількостям, проставленим у рахунках (накладних, фактурах); цілісність упаковки, перевірити відсутність браку (неповна наповнюваність ампул, нечітке маркування), строк придатності тощо.

2.8. В аптечних закладах охорони здоров’я, крім аптек, наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори повинні обліковуватися в журналах обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, препаратів (лікарських засобів), що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, та (або) прекурсори, включені до таблиці IV Переліку, в кількості, що перевищує гранично допустиму (далі – журнал обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, препаратів (лікарських засобів)) за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

В аптеках наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори незалежно від лікарської форми повинні обліковуватися в журналах обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в аптечних закладах охорони здоров’я, які мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою аптеки та підписом її керівника, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

2.9. Після закінчення поточного місяця матеріально відповідальні особи аптечних закладів охорони здоров’я зобов’язані звіряти на перше число наступного місяця фактичну наявність наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів із залишками за журналами обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, препаратів (лікарських засобів) та журналами обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в аптечних закладах охорони здоров’я.

У разі виявлення матеріально відповідальною особою відхилень фактичної наявності наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів із залишками за вищевказаними журналами цей заклад охорони здоров’я зобов’язаний протягом трьох календарних днів після їх виявлення провести у визначеному законодавством порядку інвентаризацію наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які значаться за цією матеріально відповідальною особою.

У випадку, якщо інвентаризацією встановлені лишки або нестачі наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, аптечний заклад охорони здоров’я зобов’язаний протягом трьох календарних днів після їх виявлення подати інформацію територіальному органу внутрішніх справ.

2.10. У кімнатах, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, повинні бути посуд та інвентар, що використовуються для розфасування, подрібнення, відважування, відмірювання цих засобів і речовин.

Миття і обробка зазначених вище посуду та інвентарю повинні здійснюватися під контролем фармацевтичного працівника, якого допущено до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами наказом керівника аптечного закладу охорони здоров’я.

2.11. В аптечних закладах охорони здоров’я, крім аптечних баз (складів), баз спеціального медичного постачання, мають бути забезпечені такі вимоги:

2.11.1. У приміщеннях, де здійснюється діяльність з виготовлення або реалізації (відпуску) наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, вони повинні зберігатися у вогнетривких сейфах у кількості, що не перевищує їх добової потреби, необхідної для виготовлення лікарських форм або реалізації (відпуску).

Після закінчення робочого дня наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори з приміщень аптек, де здійснюється діяльність з виготовлення або реалізації (відпуску), повинні переноситися у приміщення аптек, передбачені для зберігання цих засобів, речовин та прекурсорів.

2.11.2. Порядок виписування лікарями закладів охорони здоров’я рецептів на лікарські засоби, крім наркотичних (психотропних) лікарських засобів, і вироби медичного призначення на рецептурному бланку ф-1, зразок якого наведено у додатку 1 до Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, затверджених наказом МОЗ України від 19.07.2005 N 360, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.07.2005 за 782/11062 (далі – Правила виписування рецептів), та рецептів на наркотичні (психотропні) лікарські засоби в чистому вигляді або в суміші з індиферентними речовинами на спеціальному рецептурному бланку за формою N 3 для виписування наркотичних та психотропних лікарських засобів (далі – спеціальний рецептурний бланк за формою N 3 /ф-3/), зразок якого наведено у додатку 8 до цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог Правил виписування рецептів.

2.11.3. Провізор аптеки, приймаючи рецепти на бланках, зазначених у підпункті 2.11.2 пункту 2.11 цих Правил, до складу яких входять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, зобов’язаний уточнити вік хворого, перевірити правильність дозування лікарського засобу, сумісність інгредієнтів, приписаних у лікарській формі, правильність оформлення рецепта.

2.11.4. Наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори в порошках, драже чи таблетках (ангро), які входять до складу лікарської форми, повинні відважуватися провізором аптеки, який контролює процес виготовлення, в місці їх зберігання, у присутності фармацевта, що приймає і виготовляє ліки, після чого штангласи (склянки з темного скла з притертим корком) із згаданими вище засобами повинні негайно замикатися в сейфі.

На зворотному боці рецепта працівник, який видав лікарський засіб, зобов’язаний розписатися про видачу, а асистент – про отримання відваженої кількості наркотичного засобу, психотропної речовини чи прекурсору із зазначенням їх назви і кількості.

На зворотному боці рецепта замість напису від руки може бути проставлений відбиток штампа про отримання і видачу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використаних для виготовлення лікарських форм в аптечних закладах охорони здоров’я, за формою згідно з додатком 12 до цього Порядку.

Одержаний асистентом наркотичний засіб, психотропна речовина чи прекурсор має бути негайно використаний для виготовлення лікарської форми, яка одразу ж передається для перевірки контролеру.

У разі якщо в аптеці працює лише один фармацевт, після відважування наркотичного засобу, психотропної речовини чи прекурсору цей працівник зобов’язаний зазначити на звороті рецепта словами кількість і назву використаної лікарської речовини та проставити особистий підпис.

2.11.5. Виготовлені аптекою лікарські форми, що містять наркотичний засіб, психотропну речовину чи прекурсор, мають бути опечатані або ж закорковані “під обкатку” (закриття флаконів алюмінієвими ковпачками спеціальним пристроєм) та зберігатися до відпуску в кімнатах аптек, передбачених для зберігання цих засобів і речовин.

2.11.6. У випадку, якщо в рецепті разом з іншими інгредієнтами приписані наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори, то відпускати їх окремо, не в складі виготовлених лікарських форм, категорично забороняється.

2.11.7. Виготовлені в аптеках для лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я лікарські засоби, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори, повинні мати на сигнатурі або етикетці такі реквізити:

номер (назву) аптеки, де виготовлені ці лікарські засоби;

точне і чітке позначення “Внутрішнє”, “Мазь”, “Для ін’єкцій”, “Очні краплі” тощо;

найменування відділення (кабінету), для якого призначені виготовлені лікарські форми;

склад лікарської форми, що відповідає припису, вказаному у вимогах, поданих в аптеку;

дату виготовлення лікарських форм;

підписи осіб, які виготовили, перевірили і видали лікарські форми з аптеки.

Відпуск для лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я виготовлених в аптеках лікарських засобів, на упаковках яких відсутні перераховані вище позначення, не дозволяється.

2.11.8. При відпуску виготовленої в умовах аптеки екстемпоральної лікарської форми, до складу якої входять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, хворим замість рецепта на лікарські засоби і вироби медичного призначення видається сигнатура з жовтою смугою у верхній частині і написом чорним шрифтом на ній “Сигнатура” за формою згідно з додатком до Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.2005 N 360, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.07.2005 за N 783/11063.

2.11.9. Реалізація (відпуск) аптечними закладами охорони здоров’я наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів за рецептами, виписаними лікарями ветеринарної медицини, здійснюється відповідно до Порядку використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 N 334.

2.11.10. Відпуск лікарських засобів, у яких містяться наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, повинен здійснюватися з аптек за відповідно оформленими рецептами в кількостях, передбачених нормами відпуску, визначеними у пункті 1.22 Правил виписування рецептів.

2.11.11. Видача збільшеної на один рецепт кількості наркотичних засобів та психотропних речовин для хворих із затяжними та хронічними формами захворювання здійснюється аптекою на підставі рецепта з вказівкою лікаря “За спеціальним призначенням”, яка повинна бути скріплена печаткою лікаря і печаткою лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я “Для рецептів”.

3. Правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я

3.1. Лікувально-профілактичним закладам лікарські засоби, вироби медичного призначення відпускаються згідно з вимогами-замовленнями, порядок оформлення яких визначено Правилами виписування рецептів.

3.2. Отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів від постачальників лікувально-профілактичними закладами охорони здоров’я здійснюється за окремими довіреностями із зазначенням назв і кількостей словами усіх отриманих засобів і речовин.

3.3. При отриманні з аптечних закладів охорони здоров’я наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів матеріально відповідальна особа закладу охорони здоров’я, яка їх отримує, зобов’язана перевірити найменування і кількість згаданих вище засобів, що відпускаються, на відповідність найменуванням і кількостям, проставленим у рахунках (накладних, фактурах).

Претензії з приводу бою ампул, браку (їх неповну наповнюваність, нечітке маркування тощо), строку придатності чи нестачі тощо, а також такі самі претензії щодо таблеток і драже (ангро) в заводських чи аптечних упаковках повинні бути пред’явлені в момент отримання (приймання) наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у присутності матеріально відповідальних осіб постачальника.

3.4. Претензії з приводу порушення цілісності упаковки опечатаних в аптечних закладах охорони здоров’я наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у порошках, таблетках чи драже (ангро) приймаються аптечним закладом охорони здоров’я лише при пред’явленні закладом охорони здоров’я акта про приймання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

У таких випадках керівники закладів охорони здоров’я зобов’язані повідомити (по телефону, факсом, телетайпом чи телеграмою) керівників аптечних закладів охорони здоров’я у день отримання або в строк не пізніше наступного дня після отримання згаданих вище засобів і речовин.

Претензії з приводу бою ампул, браку (їх неповну наповнюваність, нечітке маркування тощо), строку придатності чи нестачі кількостей тощо повинні бути пред’явлені в письмовій формі в момент отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

3.5. У лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів може здійснюватися в обсягах, що не перевищують двотижневої потреби закладу в них.

У відділеннях лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів може здійснюватися в обсягах, що не перевищують тридобової потреби в них.

На постах (у кабінетах) лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів може здійснюватися в обсягах, що не перевищують однодобової, а на вихідні (святкові) дні – тридобової потреби в них.

У приймальному відділенні стаціонару для надання хворим у вечірній і нічний час невідкладної медичної допомоги за життєвими показниками може бути створений п’ятидобовий резерв наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які можуть бути використані з дозволу чергового лікаря в інших підрозділах стаціонару даного закладу.

Розрахунок обсягів зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у цілому по закладу охорони здоров’я, а також у розрізі відділень та постів (кабінетів) затверджується наказом керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я.

Наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, що потребують при зберіганні дотримання температурного режиму, можуть зберігатися у вказаних приміщеннях у холодильниках без сейфа.

Наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори для парентерального застосування, внутрішнього вживання і зовнішнього використання повинні зберігатися на окремих полицях.

3.6. На внутрішній поверхні дверцят сейфів і металевих шаф повинні бути зроблені відповідні написи: “Наркотичні засоби”, “Психотропні речовини”, “Прекурсори” – за переліком засобів і речовин, що в них зберігаються.

3.7. У лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я у місцях зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, крім списків цих засобів з вищими разовими і добовими дозами, повинні бути таблиці антидотів (протиотрут) на випадок отруєнь згаданими вище засобами і речовинами.

3.8. Призначення хворим наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів повинно здійснюватися лікарями лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я відповідно до медичних показань: у стаціонарних відділеннях – у листку призначень лікарями наркотичних і психотропних лікарських засобів і виконання цих призначень за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку з обов’язковим записом в історії хвороби; в амбулаторно-поліклінічних закладах і поліклінічних відділеннях, у тому числі в стаціонарах на дому, – в амбулаторних картках. Листок призначень повинен зберігатись у первинній медичній документації хворого.

Рішення про призначення хворим наркотичних засобів на строк більше трьох діб зобов’язана приймати комісія по доцільності призначення наркотичних засобів лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я з обов’язковим затвердженням цього рішення головним лікарем або його заступником з лікувальної роботи. Склад зазначеної комісії повинен бути затверджений наказом керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я. З цим наказом голова комісії та члени комісії повинні бути ознайомлені під особистий підпис.

Рішення вищезазначеної комісії оформляється у формі висновку про призначення наркотичних лікарських засобів у двох примірниках за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. Цей висновок повинен зберігатися в первинній медичній документації хворого.

3.9. У лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я введення парентеральних форм наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів хворим повинно здійснюватися тільки медичними працівниками цього закладу, а використання інших форм наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів – у присутності медичних працівників цього закладу з обов’язковою відміткою про це в листку призначень наркотичних і психотропних лікарських засобів, в історії хвороби, амбулаторній карті або в іншій первинній медичній документації, визначеній МОЗ.

3.10. Хворі, яким створено стаціонар на дому, повинні забезпечуватися наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами безпосередньо лікувально-профілактичними закладами охорони здоров’я за місцем проживання.

3.11. В умовах створеного стаціонару на дому введення парентеральних форм наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів хворим повинно здійснюватися тільки медичними працівниками лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я з обов’язковою відміткою про це в амбулаторній карті.

Хворим, яким створено стаціонар на дому, відповідно до листка призначень наркотичних і психотропних лікарських засобів, виписаного лікарями лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, виконання призначень може здійснюватися медичними працівниками амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів за місцем проживання хворого, про що ними робляться відповідні записи в амбулаторній карті.

Використання інших форм наркотичних і психотропних лікарських засобів здійснюється хворими, яким створено стаціонар на дому, самостійно згідно з призначенням лікаря.

3.12. У лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я категорично забороняється розфасовувати, пересипати, переливати і перекладати в іншу тару лікарські засоби, виготовлені промисловістю або в аптеках, здійснювати заміну етикеток на упаковках з лікарськими засобами.

3.13. У лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, які зберігаються у місцях концентрації двотижневої потреби закладу в них, повинні обліковуватися в журналі обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, препаратів (лікарських засобів) за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

3.14. У відділеннях, кабінетах лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори повинні обліковуватися в журналі обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у відділеннях і кабінетах лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку.

На постах відділень та в кабінетах поліклініки лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’

Запис Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".

ПОСТАНОВА

від 3 червня 2009 р. N 589

Київ

Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом

Із змінами і доповненнями, внесеними
 постановою Кабінету Міністрів України
 від 12 жовтня 2010 року N 929

Відповідно до Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Інд. 28

ПОРЯДОК
провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом

1. Цей Порядок визначає процедуру провадження суб’єктами господарювання – юридичними особами незалежно від форми власності (далі – суб’єкти господарювання) діяльності, пов’язаної з культивуванням рослин, розробленням, виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, пересиланням, придбанням, реалізацією (відпуском), ввезенням на територію України, вивезенням з її території, транзитом через територію України, використанням, знищенням (далі – обіг) наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, включених до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 770 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 19, ст. 789) (далі – перелік), та контролю за їх обігом.

2. Дія цього Порядку поширюється на суб’єктів господарювання, які відповідно до Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” (далі – Закон) провадять діяльність, пов’язану з обігом:

наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III переліку, та прекурсорів, включених до списку 1 таблиці IV переліку, зареєстрованих в установленому порядку як готові лікарські засоби та діючі речовини (субстанції) (далі – засоби і речовини, включені до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку);

препаратів (лікарських засобів), що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць II і III переліку, та (або) прекурсори, включені до таблиці IV переліку, в кількості, що перевищує їх гранично допустиму кількість, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 р. N 1203 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 78, ст. 2885), зареєстрованих в установленому порядку як готові лікарські засоби та діючі речовини (субстанції) (далі – препарати, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму);

препаратів (лікарських засобів), що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць II і III переліку, та (або) прекурсори, включені до таблиці IV переліку, в кількості, що не перевищує їх гранично допустиму кількість, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 р. N 1203 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 78, ст. 2885), зареєстрованих в установленому порядку як готові лікарські засоби та діючі речовини (субстанції) (далі – препарати, що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів);

прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку;

рослин, включених до списку 3 таблиці I переліку.

3. Відповідальність за неналежне виконання вимог цього Порядку несе керівник суб’єкта господарювання.

4. Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у поштових (у тому числі міжнародних) відправленнях, а також як гуманітарної допомоги забороняється, за винятком випадків, коли наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори надсилаються у відповідні регіони України за окремим рішенням Кабінету Міністрів України у період дії надзвичайного стану.

5. Діяльність, пов’язана з обігом засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, провадиться суб’єктами господарювання на підставі ліцензії, виданої Державним комітетом з питань контролю за наркотиками (далі – Держкомнаркоконтроль) відповідно до Порядку ліцензування діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. N 1387 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 93, ст. 3412).

(пункт 5 із змінами, внесеними згідно з постановою
 Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 р. N 929)

6. Операції з реалізації засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, здійснюються виключно між суб’єктами господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності, пов’язаної з обігом таких речовин і засобів.

7. Ввезення на територію України, вивезення з її території та транзит через територію України засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, здійснюється суб’єктами господарювання на підставі дозволу, виданого Держкомнаркоконтролем, через пункти пропуску через митний кордон України, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. N 1950 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 52, ст. 2371).

8. Виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з її території наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II і III переліку, та препаратів (лікарських засобів) в кількості, що перевищує гранично допустиму, здійснюється суб’єктами господарювання у межах квот, які щороку визначаються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення обсягів квот:

Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій щороку до 15 листопада подають МОЗ розрахунок потреби в наркотичних засобах і психотропних речовинах, включених до таблиць II і III переліку, препаратах, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, на наступний рік за формою згідно з додатком 1;

суб’єкти господарювання подають щороку до 1 грудня Держкомнаркоконтролю заяву на визначення квоти наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II і III переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, на наступний рік для їх виробництва, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з її території за формою згідно з додатком 2.

На підставі проведених розрахунків Держкомнаркоконтроль готує та подає МОЗ пропозиції щодо визначення обсягів квот.

Виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з її території наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II і III переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини в кількості, що перевищує гранично допустиму, понад визначені Кабінетом Міністрів України обсяги квот забороняється.

9. Знищення засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, здійснюється:

закладами охорони здоров’я та ветеринарної медицини у разі визнання таких засобів і речовин непридатними для подальшого використання. Цими закладами також знищуються невикористані рештки зазначених засобів і речовин у відкритих ампулах;

виробниками зазначених засобів і речовин у разі визнання їх непридатними для подальшого використання у виробництві. Виробники також знищують відходи, що утворилися у процесі виробництва відповідно до технологічних регламентів;

суб’єктами господарювання, що використовують зазначені засоби і речовини в наукових та навчальних цілях, а також в інших цілях, передбачених Законом.

10. Для знищення засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, згідно з наказом керівника суб’єкта господарювання утворюється комісія, яку очолює керівник або його заступник. До складу комісії включається представник територіального органу внутрішніх справ, присутність якого під час знищення таких засобів і речовин обов’язково забезпечується керівником зазначеного органу.

Знищення закладами охорони здоров’я та ветеринарної медицини невикористаних решток зазначених засобів і речовин у відкритих ампулах та виробниками відходів, що утворилися у процесі виробництва, у розмірах, що визначені технологічними регламентами, здійснюється без залучення представника територіального органу внутрішніх справ.

11. Знищення засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, може здійснюватися суб’єктом господарювання власними силами у разі наявності у нього ліцензії на право провадження діяльності, пов’язаної із знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до переліку, або на договірних умовах суб’єктом господарювання, який має зазначену ліцензію.

12. Знищення засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, крім їх невикористаних решток у відкритих ампулах та відходів, що утворилися у процесі виробництва відповідно до технологічних регламентів, здійснюється суб’єктами господарювання за визначеним Держкомнаркоконтролем методом.

Для визначення методу знищення суб’єкт господарювання подає Держкомнаркоконтролю такі документи:

заяву за формою згідно з додатком 3;

протокол за результатами аналізу якості зазначених засобів і речовин, виданий Держлікінспекцією або її територіальним органом;

копію ліцензії на право провадження діяльності, пов’язаної із знищенням засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, якщо їх знищення здійснюється суб’єктом господарювання власними силами;

засвідчену в установленому порядку копію договору про знищення засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, із суб’єктом господарювання, який має ліцензію на право провадження зазначеного виду діяльності, якщо їх знищення здійснюється на договірних умовах;

копію повідомлення про строк проведення знищення, надісланого суб’єктом господарювання територіальному органові внутрішніх справ.

13. Держкомнаркоконтроль у десятиденний строк розглядає подані суб’єктом господарювання документи та в письмовій формі повідомляє його про прийняте рішення щодо визначення методу знищення.

14. За результатами знищення засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, власними силами суб’єкт господарювання складає у трьох примірниках акт за формою згідно з додатком 4, який засвідчується підписами членів комісії, що скріплюються печаткою суб’єкта господарювання. Перший примірник акта залишається у суб’єкта господарювання, інші надсилаються територіальному органові внутрішніх справ та Держкомнаркоконтролю.

У разі знищення засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, іншим суб’єктом на договірних умовах суб’єкт господарювання, який здійснив знищення, складає акт у чотирьох примірниках, який засвідчується підписами членів комісії, що скріплюються печаткою суб’єкта господарювання. Перший примірник акта залишається у суб’єкта господарювання, який здійснив знищення, другий – у суб’єкта господарювання – власника таких засобів і речовин, інші надсилаються відповідно територіальному органові внутрішніх справ та Держкомнаркоконтролю.

15. Суб’єкти господарювання, які використовують засоби і речовини, включені до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препарати, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, в ампулах, зобов’язані знищувати порожні ампули, в яких містилися зазначені засоби і речовини, в установленому МОЗ порядку.

16. Інформація про засоби і речовини, включені до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препарати, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, вноситься до журналу (книги) обліку за формою згідно з додатком 5. Сторінки в журналі пронумеровуються, прошнуровуються та засвідчуються підписом керівника суб’єкта господарювання, що скріплюється печаткою.

Документи, пов’язані з обігом зазначених засобів і речовин, зберігаються суб’єктом господарювання не менш як 5 років.

17. Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність, пов’язану з обігом засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, зобов’язані проводити щокварталу їх інвентаризацію у визначеному законодавством порядку із складенням балансу товарно-матеріальних цінностей за формою згідно з додатком 6.

Відомості про розбіжності в балансі товарно-матеріальних цінностей або невідповідність показників балансу результатам проведеної інвентаризації протягом трьох календарних днів після їх виявлення подаються суб’єктом господарювання:

МВС – щодо операцій, проведених у межах території України;

МВС та СБУ – щодо експортно-імпортних операцій.

18. Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність, пов’язану з обігом засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, зобов’язані подавати Держкомнаркоконтролю за формою згідно з додатками 7, 8 і 9:

до 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, – звіт про кількість таких засобів і речовин, що виробляються, виготовляються, ввозяться на територію України чи вивозяться з її території;

до 31 березня року, що настає за звітним, – звіт про кількість таких засобів і речовин, що виробляються, виготовляються, ввозяться на територію України, вивозяться з її території, реалізуються чи використовуються, а також про кількість їх запасів на 31 грудня звітного року.

19. Порядок обігу засобів і речовин, включених до таблиць II і III та списку 1 таблиці IV переліку, препаратів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в кількості, що перевищує гранично допустиму, в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності визначається МОЗ.

20. Діяльність, пов’язана з обігом препаратів, що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, провадиться суб’єктами господарювання на підставі ліцензії на виробництво, оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами, виданої відповідним органом ліцензування.

21. Перелік препаратів (лікарських засобів), що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які підлягають контролю під час ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзит через територію України, визначається наказом МОЗ за поданням Держкомнаркоконтролю.

22. Ввезення на територію України та транзит через її територію препаратів, що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, здійснюється суб’єктами господарювання на підставі виданого Держкомнаркоконтролем дозволу через пункти пропуску через митний кордон України, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. N 1950 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 52, ст. 2371).

23. Вивезення з території України препаратів, що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, здійснюється на підставі виданого Держкомнаркоконтролем дозволу в разі надходження запиту від національного компетентного органу країни – імпортера.

24. Зберігання препаратів, що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також знищення препаратів, визнаних непридатними для подальшого використання, здійснюється суб’єктами господарювання у порядку, встановленому МОЗ.

25. Діяльність, пов’язана з обігом прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, провадиться суб’єктами господарювання на підставі ліцензії, виданої Держкомнаркоконтролем.

26. Ввезення на територію України, вивезення з її території та транзит через територію України прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, здійснюється суб’єктами господарювання на підставі виданого Держкомнаркоконтролем дозволу через пункти пропуску через митний кордон України, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. N 1950 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 52, ст. 2371).

27. Знищення прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, здійснюється:

закладами охорони здоров’я та ветеринарної медицини у разі визнання прекурсорів непридатними для подальшого використання;

виробниками прекурсорів у разі визнання їх непридатними для подальшого використання у виробництві. Виробники також знищують відходи, що утворилися у процесі виробництва відповідно до технологічних регламентів;

суб’єктами господарювання, що використовують такі прекурсори в наукових та навчальних цілях, а також в інших цілях, передбачених Законом.

Для знищення зазначених прекурсорів згідно з наказом керівника суб’єкта господарювання утворюється комісія, яку очолює керівник або заступник керівника суб’єкта господарювання.

28. Знищення прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, може здійснюватися суб’єктом господарювання власними силами в разі наявності у нього ліцензії на провадження діяльності, пов’язаної із знищенням таких прекурсорів, або на договірних умовах суб’єктом господарювання, який має зазначену ліцензію.

29. Знищення прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку (за винятком калію перманганату та ангідриду оцтової кислоти), в обсягах, що перевищують 10 кілограмів на місяць, а також знищення калію перманганату та ангідриду оцтової кислоти здійснюється суб’єктами господарювання виключно за визначеним Держкомнаркоконтролем методом.

Для визначення методу знищення суб’єкт господарювання подає Держкомнаркоконтролю такі документи:

заяву за формою згідно з додатком 3;

протокол за результатами аналізу якості:

– зазначених речовин (за винятком калію перманганату), виданий лабораторією, яка має право на проведення експертних досліджень;

– калію перманганату, виданий Держлікінспекцією або її територіальним органом;

копію ліцензії на право провадження діяльності, пов’язаної із знищенням прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, якщо їх знищення здійснюється суб’єктом господарювання власними силами;

засвідчену в установленому порядку копію договору про знищення прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, із суб’єктом господарювання, який має ліцензію на право провадження діяльності із знищення прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, якщо їх знищення здійснюється на договірних умовах;

копію повідомлення про строк проведення знищення, надісланого суб’єктом господарювання територіальному органові внутрішніх справ.

Держкомнаркоконтроль у десятиденний строк розглядає подані суб’єктом господарювання документи та в письмовій формі повідомляє його про прийняте рішення.

30. У разі коли суб’єкт господарювання здійснює знищення прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, в обсягах, що перевищують 10 кілограмів на місяць, до складу комісії обов’язково включається представник територіального органу внутрішніх справ.

Знищення калію перманганату та ангідриду оцтової кислоти незалежно від їх кількості здійснюється комісією, до складу якої обов’язково включається представник територіального органу внутрішніх справ.

31. За результатами знищення прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, власними силами суб’єкт господарювання складає у трьох примірниках акт за формою згідно з додатком 4, який засвідчується підписами членів комісії, що скріплюються печаткою суб’єкта господарювання. Перший примірник акта залишається у суб’єкта господарювання, інші надсилаються територіальному органові внутрішніх справ та Держкомнаркоконтролю.

У разі знищення прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, іншим суб’єктом господарювання на договірних умовах суб’єкт господарювання, який здійснив знищення, складає акт у чотирьох примірниках, який засвідчується підписами членів комісії, що скріплюються печаткою суб’єкта господарювання. Перший примірник акта залишається у суб’єкта господарювання, який здійснив знищення, другий – у суб’єкта господарювання – власника прекурсорів, інші надсилаються територіальному органові внутрішніх справ та Держкомнаркоконтролю.

32. Інформація про прекурсори, включені до списку 2 таблиці IV переліку, вноситься до журналу (книги) обліку за формою згідно з додатком 5. Сторінки в журналі пронумеровуються, прошнуровуються та засвідчуються підписом керівника суб’єкта господарювання, що скріплюється печаткою.

33. Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність, пов’язану з обігом прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, зобов’язані проводити щокварталу їх інвентаризацію у визначеному законодавством порядку із складенням балансу товарно-матеріальних цінностей за формою згідно з додатком 6.

Відомості про розбіжності в балансі товарно-матеріальних цінностей або невідповідність показників балансу результатам проведеної інвентаризації протягом трьох календарних днів після їх виявлення подаються суб’єктом господарювання:

МВС – щодо операцій, проведених у межах території України;

МВС та СБУ – щодо експортно-імпортних операцій.

34. Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність, пов’язану з обігом прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, подають Держкомнаркоконтролю за формою згідно з додатками 7, 8 і 9:

до 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, – звіт про кількість зазначених речовин, що виробляються, виготовляються, ввозяться на територію України чи вивозяться з її території;

до 31 березня року, що настає за звітним, – звіт про кількість зазначених речовин, що виробляються, виготовляються, ввозяться на територію України, вивозяться з її території, реалізуються чи використовуються, а також про кількість їх запасів на 31 грудня звітного року.

35. Операції з реалізації прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV переліку, здійснюються виключно між суб’єктами господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності, пов’язаної з обігом зазначених прекурсорів.

36. Діяльність, пов’язана з культивуванням, зберіганням, перевезенням та знищенням рослин, включених до списку 3 таблиці I переліку, провадиться суб’єктами господарювання на підставі ліцензії, виданоїДержкомнаркоконтролем.

Суб’єкти господарювання під час провадження зазначеної діяльності повинні забезпечити виконання умов для запобігання розкраданню рослин, включених до списку 3 таблиці I переліку, і отриманої з них готової продукції чи відходів зазначених рослин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. N 1026 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 91, ст. 3024).

37. Культивування рослин, включених до списку 3 таблиці I переліку, здійснюється суб’єктами господарювання у межах квот, які щороку визначаються Кабінетом Міністрів України.

Для розрахунку обсягів квот на наступний рік суб’єкти господарювання щороку до 15 листопада подають Держкомнаркоконтролю заяви за формою згідно з додатком 10.

На підставі проведених розрахунків Держкомнаркоконтроль готує та подає МОЗ погоджені пропозиції щодо визначення обсягів квот.

38. Культивування рослин, включених до списку 3 таблиці I переліку, з перевищенням визначених обсягів квот забороняється.

39. Під час збирання врожаю маку знищення їх пожнивних залишків здійснюється суб’єктом господарювання шляхом подрібнення і розкидання, після чого проводиться дискування поля з наступним переорюванням. Комбайни, що використовуються для збирання врожаю рослин маку, повинні бути обладнані пристроями для подрібнення пожнивних залишків.

Механізми комбайнів після збирання врожаю маку в той же день очищуються від відходів, пожнивні залишки щодня приорюються.

Знищення пожнивних залишків здійснюється суб’єктами господарювання у присутності комісії, до складу якої включаються керівники суб’єкта господарювання і представник територіального органу внутрішніх справ.

За результатами знищення пожнивних залишків складається акт у трьох примірниках за формою згідно з додатком 11, який засвідчується підписами членів комісії і скріплюється печаткою суб’єкта господарювання. Перший примірник акта залишається у суб’єкта господарювання, інші надсилаються МВС та Держкомнаркоконтролю.

40. Очищення насіння маку здійснюється суб’єктом господарювання на спеціально відведеному об’єкті чи у приміщенні зерноочисними машинами, обладнаними спеціальними пристроями для збирання відходів.

Механізми зерноочисних машин після очищення насіння маку в той же день очищуються від відходів, пожнивні залишки щодня спалюються.

41. Переробка стебел конопель здійснюється суб’єктом господарювання на спеціально відведеному об’єкті чи у приміщенні.

42. Знищення залишків після очищення насіння маку або переробки стебел конопель здійснюється суб’єктами господарювання після їх зважування шляхом щоденного спалювання у присутності комісії, до складу якої включаються керівники суб’єкта господарювання і територіального органу внутрішніх справ, представник територіального органу внутрішніх справ.

За результатами знищення складається акт у трьох примірниках за формою згідно з додатком 12, який засвідчується підписами членів комісії і скріплюється печаткою суб’єкта господарювання. Перший примірник акта залишається у суб’єкта господарювання, інші надсилаються МВС та Держкомнаркоконтролю.

У разі коли суб’єкт господарювання приймає рішення про знищення посівів рослин з будь-яких причин, такі посіви підлягають знищенню шляхом переорювання на полях висіву скошених та подрібнених рослин у присутності комісії, до складу якої включаються керівники суб’єкта господарювання і територіального органу внутрішніх справ, представник територіального органу внутрішніх справ.

За результатами знищення складається акт у трьох примірниках за формою згідно з додатком 11, який засвідчується підписами членів комісії і скріплюється печаткою суб’єкта господарювання. Перший примірник акта залишається у суб’єкта господарювання, інші надсилаються МВС та Держкомнаркоконтролю.

43. Суб’єкт господарювання веде облік готової продукції (насіння маку та волокна конопель) та їх залишків після очищення і переробки у журналі за формою згідно з додатком 13. Сторінки в журналі обліку пронумеровуються, прошнуровуються та засвідчуються підписом керівника суб’єкта господарювання, що скріплюється печаткою.

44. Суб’єкти господарювання щороку до 1 жовтня подають Держкомнаркоконтролю звіт про результати діяльності із зазначенням кількості вирощених і перероблених рослин, включених до списку 3 таблиці I, за формою згідно з додатком 14.

45. Контроль за виконанням суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється Держкомнаркоконтролем, МОЗ, МВС, СБУ, Держмитслужбою та іншими органами в межах їх повноважень, визначених законодавством.

Контроль за виконанням законодавства у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в органах внутрішніх справ, СБУ, Збройних Силах та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, в органах і підрозділах цивільного захисту здійснюється згідно із законом відповідними центральними органами виконавчої влади.

46. Органи виконавчої влади в межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів незалежно від форми власності.

Про факти порушення вимог законодавства у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів органи виконавчої влади повідомляють Держкомнаркоконтроль.

47. Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Держкомнаркоконтроль надсилає інформацію до Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН відповідно до положень міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

48. Переліки суб’єктів господарювання, які отримали ліцензії на провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, щокварталу надсилаються Держкомнаркоконтролем до МВС і СБУ.

РОЗРАХУНОК
потреби в наркотичних засобах, психотропних речовинах, включених до таблиць II і III переліку, препаратах (лікарських засобах), що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць II і III переліку, та (або) прекурсори, включені до таблиці IV переліку, в кількості, що перевищує гранично допустиму

© 2009 Херсонский областной благотворительный фонд «Мангуст»Разработка сайтов —
web-студия Wezom

Запис Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".

ПОСТАНОВА

від 28 липня 2010 р. N 676

Київ

Про затвердження Положення про Державний комітет України з питань контролю за наркотиками

Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Положення про Державний комітет України з питань контролю за наркотиками, що додається.

Інд. 28

ПОЛОЖЕННЯ
про Державний комітет України з питань контролю за наркотиками

1. Державний комітет України з питань контролю за наркотиками (далі – Держкомнаркоконтроль) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомнаркоконтроль виконує функції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який здійснює контроль за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, координацію діяльності компетентних органів щодо протидії їх незаконному обігу, розроблення проектів нормативно-правових актів та заходів, спрямованих на виконання зобов’язань відповідно до міжнародних договорів України у зазначеній сфері.

2. Держкомнаркоконтроль у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів, цим Положенням.

Держкомнаркоконтроль узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

3. Основними завданнями Держкомнаркоконтролю є:

участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також у сфері протидії їх незаконному обігу;

забезпечення контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та здійснення заходів з протидії їх незаконному обігу;

координація діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також у сфері протидії їх незаконному обігу;

забезпечення відповідно до міжнародних договорів України у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів взаємодії та інформаційного обміну з міжнародними організаціями і компетентними органами іноземних держав у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та протидії їх незаконному обігу, а також представлення інтересів України у зазначеній сфері у міжнародних організаціях.

4. Держкомнаркоконтроль відповідно до покладених на нього завдань:

1) готує та вносить в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і забезпечує її реалізацію;

2) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України і забезпечує в межах своїх повноважень їх виконання;

3) здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо організації виконання актів законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори та протидію їх незаконному обігу;

4) розробляє проекти державних цільових програм у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також у сфері протидії їх незаконному обігу, бере участь у виконанні зазначених програм;

5) розробляє проекти нормативно-правових актів, що регулюють порядок провадження діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, на основі і на виконання Конституції, законів України, постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції і законів України, та актів Кабінету Міністрів України;

6) подає щороку Кабінетові Міністрів України звіт про результати реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також у сфері протидії їх незаконному обігу;

7) здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

8) здійснює контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

9) формує та подає Кабінетові Міністрів України перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та пропозиції щодо внесення змін до нього;

10) готує та вносить в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення:

гранично допустимої кількості наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться у препаратах;

переліку медичних психіатричних протипоказань, інших протипоказань щодо провадження окремих видів діяльності, пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

переліку інструментів та обладнання, які використовуються для виробництва і виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та підлягають контролю, і правил проведення операцій з ними;

порядку перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів територією України та оформлення необхідних документів;

порядку придбання кондиційного і репродуктивного насіння для культивування рослин, що містять малу кількість наркотичних речовин, для промислових цілей;

порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за їх обігом;

обсягу квот, у межах яких здійснюється виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України та вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин для медичних і наукових цілей;

обсягу квот, у межах яких здійснюється культивування рослин, що містять малу кількість наркотичних речовин;

11) розробляє та затверджує ліцензійні умови провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до таблиць II, III і IV зазначеного переліку, інші нормативні документи з питань ліцензування такої діяльності;

12) видає суб’єктам господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до таблиць II, III і IV зазначеного переліку;

13) здійснює контроль за дотриманням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

14) вживає у межах своїх повноважень заходів до усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

15) приймає в установленому порядку рішення про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до таблиць II, III і IV зазначеного переліку;

16) подає до правоохоронних органів інформацію про виявлені у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів правопорушення;

17) видає за погодженням з СБУ суб’єктам господарювання дозволи на право ввезення (вивезення) та на право транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

18) інформує відповідно до міжнародних договорів України компетентні органи інших держав про вивезення з території України або транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також повідомляє про здійснення таких операцій Міжнародному комітету з питань контролю за наркотиками ООН;

19) інформує заінтересовані центральні органи виконавчої влади та інші державні органи про заяви урядів іноземних держав, які відповідно до конвенцій ООН забороняють ввезення на свою територію наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів;

20) здійснює контроль за дотриманням суб’єктами господарювання порядку знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

21) отримує, аналізує та узагальнює в межах своїх повноважень інформацію про стан справ у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидії незаконному обігу;

22) виявляє умови та причини, що призводять до незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів, організовує в межах своїх повноважень здійснення заходів щодо їх усунення;

23) забезпечує проведення нормативно-технічної, медико-біологічної, хіміко-аналітичної експертизи матеріалів, спеціалізованої оцінки та інших видів експертних досліджень, пов’язаних з наркотичними засобами, психотропними речовинами, прекурсорами та їх аналогами;

24) готує у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо належності засобів і речовин до аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин;

25) подає органам виконавчої та судової влади, іншим державним органам інформацію з питань проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

26) затверджує та вносить зміни до переліку методик визначення вмісту наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у препаратах, рослинах, товарах, речовинах, які повинні застосовуватися установами судових експертиз;

27) проводить відбір зразків препаратів, рослин, товарів, речовин для проведення експертизи з метою визначення вмісту в них наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

28) залучає іноземні та вітчизняні інвестиції для виконання програм контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

29) реалізує у межах своїх повноважень інвестиційні та інноваційні проекти, пов’язані із забезпеченням населення життєво необхідними наркотичними і психотропними лікарськими засобами, аналізує ефективність міжнародної технічної та гуманітарної допомоги з питань такого забезпечення;

30) готує матеріали до проекту щорічної доповіді Кабінету Міністрів України про додержання вимог конвенцій ООН та міжнародних договорів України з питань обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

31) готує та в установленому порядку подає до Міжнародного комітету з питань контролю за наркотиками ООН статистичні звіти про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

32) організовує редакційно-видавничу діяльність та взаємодіє із засобами масової інформації з метою виконання покладених на нього завдань;

33) забезпечує у межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням;

34) здійснює управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомнаркоконтролю;

35) розробляє і затверджує навчальні програми, методичні рекомендації і посібники з питань обігу та протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, організовує проведення навчальних курсів для фахівців, зайнятих у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

36) забезпечує проведення техніко-економічних та наукових досліджень із залученням експертів і консультантів;

37) надає суб’єктам господарювання інформаційні послуги з питань обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

38) проводить прийом громадян, розглядає їх пропозиції, заяви і скарги з питань, що належать до його компетенції;

39) створює та забезпечує функціонування державної системи моніторингу та контролю за обігом (у тому числі незаконним) наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, узагальнює інформацію, подану центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами;

40) здійснює інші повноваження.

5. Держкомнаркоконтроль для виконання покладених на нього завдань і функцій має право:

1) одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, Генеральної прокуратури України, СБУ, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання інформацію, документи, матеріали та інші відомості про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, які перебувають в обігу (в тому числі незаконному) на території України, а також ті, що вилучені з незаконного обігу; про державну реєстрацію, перереєстрацію в Україні наркотичних засобів і психотропних речовин, лікарських засобів, які містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори;

2) проводити перевірки з питань, що належать до його компетенції, надавати за їх результатами обов’язкові для виконання приписи;

3) визначати уповноважену установу для підготовки експертних висновків, які є підставою для видачі суб’єктам господарювання дозволів на здійснення імпортно-експортних операцій у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

4) залучати в разі потреби для розгляду та вирішення питань, що належать до компетенції Держкомнаркоконтролю, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади (за погодженням з їх керівниками), вітчизняних та іноземних учених, фахівців і експертів (за їх згодою);

5) надавати у межах своїх повноважень обов’язкові до виконання суб’єктами господарювання приписи щодо усунення порушень законодавства у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

6) скликати наради, проводити конференції та семінари з питань, що належать до його компетенції;

7) утворювати підприємства, установи та організації;

8) засновувати друковані засоби масової інформації для висвітлення в них питань, що належать до його компетенції;

9) у рамках міжнародного співробітництва:

представляти у межах своїх повноважень інтереси України у Міжнародному комітеті з питань контролю за наркотиками ООН, Управлінні ООН з наркотиків та злочинності, Комісії з наркотичних засобів ООН та інших міжнародних організаціях;

укладати в установленому порядку міжнародні договори міжвідомчого характеру з компетентними органами іноземних держав з питань співробітництва у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, готувати пропозиції щодо денонсації таких договорів;

здійснювати обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

брати участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах, зустрічах, нарадах з питань, що належать до його компетенції.

6. Держкомнаркоконтроль очолює Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.

Голова Держкомнаркоконтролю є членом Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України.

Голова Держкомнаркоконтролю має заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Держкомнаркоконтролю.

Голова Держкомнаркоконтролю:

здійснює керівництво діяльністю Держкомнаркоконтролю і несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Держкомнаркоконтроль завдань і функцій;

представляє інтереси Держкомнаркоконтролю в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, а також представляє в установленому порядку інтереси України у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у міжнародних організаціях;

приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Держкомнаркоконтроль;

розпоряджається у межах своїх повноважень майном Держкомнаркоконтролю;

призначає на посаду та звільняє з посади керівників структурних підрозділів та інших працівників центрального апарату Держкомнаркоконтролю;

розподіляє обов’язки між своїми заступниками, керівниками структурних підрозділів Держкомнаркоконтролю, визначає ступінь їх відповідальності;

затверджує положення про структурні підрозділи Держкомнаркоконтролю;

вживає відповідно до законодавства заходів для заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Держкомнаркоконтролю;

затверджує склад науково-технічних експертних комісій, робочих груп, інших дорадчих та консультативних органів Держкомнаркоконтролю, а також положення про них;

забезпечує ефективне функціонування системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю Держкомнаркоконтролю, у тому числі його територіальних органів;

приймає рішення щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів Держкомнаркоконтролю, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

видає у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства накази, організовує і контролює їх виконання.

7. Держкомнаркоконтроль у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Рішення Держкомнаркоконтролю, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Нормативно-правові акти Держкомнаркоконтролю підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Держкомнаркоконтроль у разі потреби видає разом з іншими органами виконавчої влади спільні акти.

8. Для реалізації завдань, покладених на Держкомнаркоконтроль, утворюються територіальні органи (регіональні представництва) Держкомнаркоконтролю.

Територіальні органи Держкомнаркоконтролю діють на основі Положення, що затверджується Головою Держкомнаркоконтролю.

9. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держкомнаркоконтролю, обговорення найважливіших напрямів його діяльності утворюється колегія у складі голови Держкомнаркоконтролю, його першого заступника і заступників, керівників структурних підрозділів та територіальних органів. Персональний склад колегії затверджується Головою Держкомнаркоконтролю.

У разі потреби до складу колегії Держкомнаркоконтролю можуть бути включені в установленому порядку інші особи.

Організаційною формою роботи колегії є засідання. Періодичність проведення засідань колегії визначає Голова Держкомнаркоконтролю.

Рішення колегії вводяться в дію наказами Держкомнаркоконтролю.

Для підготовки рішень з окремих питань контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів при Держкомнаркоконтролі можуть утворюватися науково-технічні експертні комісії, робочі групи, інші дорадчі та консультативні органи. Склад зазначених органів і положення про них затверджує Голова Держкомнаркоконтролю.

10. Граничну чисельність працівників Держкомнаркоконтролю затверджує Кабінет Міністрів України.

Штатний розпис і кошторис Держкомнаркоконтролю затверджує його Голова за погодженням з Мінфіном.

Структуру центрального апарату Держкомнаркоконтролю затверджує Голова за погодженням з Віце-прем’єр-міністром України.

Держкомнаркоконтроль є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Запис Положення про Державний комітет України з питань контролю за наркотиками спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".

Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори

Закон введено в дію з дня опублікування – 7 березня 1995 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
 від 15 лютого 1995 року N 61/95-ВР)

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законом України
 від 8 липня 1999 року N 863-XIV
(Законом України від 8 липня 1999 року N 863-XIV
цей Закон викладено в новій редакції),
 Кримінальним кодексом України
 від 5 квітня 2001 року N 2341-III,
від 3 квітня 2003 року N 662-IV,
 від 22 грудня 2006 року N 530-V
(Законом України від 22 грудня 2006 року N 530-V
 цей Закон викладено у новій редакції)

Цей Закон визначає правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов’язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють;

ввезення (імпорт) наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на територію України – переміщення через митний кордон України наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин з території іншої держави на територію України;

вивезення (експорт) наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з території України – переміщення через митний кордон України наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин з території України на територію іншої держави;

виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин – усі дії, включаючи рафінування, підвищення в препараті концентрації наркотичних засобів, психотропних речовин, чи переробку наркотичних засобів і психотропних речовин, у результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини;

використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – застосування наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин у виробництві, виготовленні, медичній практиці, при розробленні наркотичних засобів і психотропних речовин, проведенні відповідних експертиз, для науково-дослідної роботи та навчальних цілей, передбачених цим Законом;

виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин – усі дії, пов’язані з серійним одержанням наркотичних засобів, психотропних речовин з хімічних речовин та (або) рослин, включаючи відокремлення частин рослин або наркотичних засобів, психотропних речовин від рослин, з яких їх одержують;

дозвіл на право ввезення (вивезення) чи на право транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин – відповідний документ установленого зразка, виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, що дає право протягом визначеного строку здійснити ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин;

квоти на наркотичні засоби і психотропні речовини – максимальна кількість наркотичних засобів і психотропних речовин, встановлена Кабінетом Міністрів України на підставі розрахункової потреби України в наркотичних засобах і психотропних речовинах, у межах яких здійснюється їх обіг протягом визначеного періоду;

культивування рослин, включених до Переліку, – посів, вирощування рослин, що містять наркотичні речовини, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

ліцензія – документ державного зразка, що дає право суб’єкту господарювання на здійснення зазначених у ньому видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;

ліцензійні умови – перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог до діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що визначаються цим Законом, та ліцензійних умов, які затверджуються згідно із Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” і виконання яких є обов’язковим для суб’єктів господарювання, що отримали ліцензії на здійснення відповідної діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

наркотичні засоби – речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – види діяльності з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що дозволяються і контролюються згідно з цим Законом;

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі – Перелік) – згруповані у списки наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин, включені до таблиць I – IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами України. Перелік та зміни до нього затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я і публікуються в офіційних друкованих виданнях;

перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин у межах території України;

препарат – суміш речовин у будь-якому фізичному стані, що містить один чи декілька наркотичних засобів та (або) одну чи декілька психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, або суміш речовин у будь-якому фізичному стані, що містить один чи декілька наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III, і прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці IV Переліку;

прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин (далі – прекурсори) – речовини, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

психотропні речовини – речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

розроблення наркотичних засобів, психотропних речовин – застосування результатів наукових досліджень та інших знань для планування, проектування і створення нових наркотичних засобів або психотропних речовин;

спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я – спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері контролю за обігом в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів через територію України – переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вироблених, виготовлених за межами України будь-якими законними способами, з території однієї держави на територію іншої держави під митним контролем територією України без використання цих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на території України.

Стаття 2. Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори та їх класифікація

Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори з урахуванням доцільності їх використання у медичній практиці та залежно від ступеня їх небезпечності для здоров’я людини і застосовуваних заходів контролю за їх обігом включаються до відповідно пронумерованих списків таблиць Переліку:

таблиця I містить наркотичні засоби, у тому числі рослини, і психотропні речовини, включені до списків N 1, N 2 та N 3, обіг яких на території України заборонено, за винятком їх обігу лише в цілях та на підставах, передбачених статтями 15, 19 і 20 цього Закону;

таблиця II містить наркотичні засоби і психотропні речовини, включені до списків N 1 і N 2, обіг яких на території України обмежено та стосовно яких установлюються заходи контролю;

таблиця III містить наркотичні засоби і психотропні речовини, включені до списків N 1 і N 2, обіг яких в Україні обмежено та стосовно яких допускаються виключення деяких заходів контролю;

таблиця IV містить прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин, включені до списків N 1 і N 2, обіг яких на території України обмежено та стосовно яких установлюються заходи контролю.

Обіг препаратів, що містять наркотичний засіб або психотропну речовину, які включені до таблиць II і III Переліку, підпадає під дію заходів контролю, що застосовуються щодо обігу наркотичного засобу чи психотропної речовини, які в них містяться;

якщо препарат містить не один наркотичний засіб чи не одну психотропну речовину, а кілька наркотичних засобів та (або) психотропних речовин, які включені до таблиць II і III Переліку, щодо обігу яких встановлено різний режим контролю, то його обіг підпадає під дію заходів контролю, що застосовуються щодо обігу того із засобів або тієї з речовин, що підлягає більш суворим заходам контролю.

Щодо препаратів, що містять малі кількості наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та (або) прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, і тому ризику зловживання ними немає або він незначний, і з яких зазначені засоби чи речовини не можна вилучити легкодоступними способами в кількості, за якої можливе зловживання, можуть вилучатися із сфери дії деяких заходів контролю. Заходи контролю за обігом зазначених препаратів та порядок їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Гранично допустима кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що міститься в препаратах, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Стаття 3. Законодавство про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори

Законодавство про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори складається з цього Закону, інших законів України і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади приймають нормативно-правові акти щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів лише у випадках, передбачених законами України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Державна політика у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Державна політика у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів спрямовується на:

визначення основних принципів та напрямів державного регулювання відносин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

встановлення державного контролю за обігом в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та додержанням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори;

запобігання відтоку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів із законного (легального) обігу;

зменшення шкоди від наслідків незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин;

встановлення єдиного порядку ліцензування видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

зменшення кількості правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

обмеження реклами наркотичних засобів і психотропних речовин;

створення умов для проведення наукових досліджень, впровадження нових технологій у сфері розроблення, виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

розвиток міжнародного співробітництва у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Стаття 5. Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я в межах своїх повноважень:

забезпечує виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

бере участь у реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення;

бере участь у розробці та реалізації загальнодержавних програм у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

розробляє та приймає відповідно до закону нормативні акти у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролює їх виконання;

розробляє проекти нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

організовує та здійснює державний контроль у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

видає дозволи на право ввезення на територію України, вивезення з території України та право транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

встановлює переліки посад медичних і фармацевтичних працівників, а також закладів охорони здоров’я, яким може надаватися право на реалізацію (відпуск) наркотичних засобів, психотропних речовин фізичним особам;

здійснює згідно з міжнародними договорами України взаємодію та обмін інформацією з відповідними міжнародними організаціями з питань контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

узагальнює практику застосування законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори;

забезпечує інформування громадськості з питань контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

проводить щорічні розрахунки та попередньо визначає потребу України в наркотичних засобах, психотропних речовинах;

готує пропозиції щодо визначення квот, у межах яких здійснюється обіг наркотичних засобів, психотропних речовин;

здійснює відповідно до закону методичне та інформаційне забезпечення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

бере участь у міжнародному співробітництві у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також у розробці та виконанні відповідних міжнародних договорів України;

здійснює в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, обстеження складських, торговельних та інших приміщень, що знаходяться у користуванні юридичної особи та які використовуються у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

вживає відповідних заходів щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

здійснює інші повноваження відповідно до закону.

Стаття 6. Заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Відповідно до цього Закону, міжнародних договорів України на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають:

визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні;

ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів;

визначення щорічної потреби України в наркотичних засобах, психотропних речовинах на підставі розрахункової потреби в цих засобах і речовинах для медичних, наукових, промислових цілей та інших цілей, передбачених цим Законом;

застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин;

подання в установленому цим Законом порядку суб’єктами господарювання у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів до спеціально уповноваженого органу у сфері охорони здоров’я звітів про діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

подання статистичних даних щодо фактичного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в Україні згідно із законодавством та міжнародними договорами України;

здійснення контролю за виконанням вимог та умов, передбачених законодавством про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори;

інформування відповідно до міжнародних договорів України компетентних органів інших держав про вивезення з території України або транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань;

встановлення спеціальних вимог щодо зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, охорони складських приміщень та обмеження доступу до цих засобів і речовин та прекурсорів сторонніх осіб;

створення системи звітної та облікової документації у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

проведення суб’єктами господарювання у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів інвентаризації наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та реєстрації операцій з ними у процесі діяльності;

встановлення спеціальних вимог до кваліфікації працівників у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

встановлення обмежень, пов’язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

розроблення за державним замовленням нових наркотичних засобів, психотропних речовин у цілях, передбачених цим Законом;

встановлення спеціальних вимог до перевезення та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

надання дозволів на використання обладнання та приміщень, призначених для здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

обмеження реклами про наркотичні засоби і психотропні речовини;

встановлення гранично допустимої кількості наркотичних засобів, психотропних речовин, що містяться в препаратах і рослинах, включених до Переліку;

обмеження та заборону діяльності суб’єктів господарювання у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у разі її невідповідності вимогам цього Закону;

анулювання ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у разі порушення суб’єктами господарювання ліцензійних умов;

запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори;

інші заходи, передбачені цим Законом та міжнародними договорами України.

Розділ II
ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІЦЕНЗІЙНИХ ВИМОГ ТА УМОВ

Стаття 7. Загальний порядок здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках – у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.

Діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці I Переліку, на території України забороняється, за винятком діяльності з використання рослин, включених до таблиці I Переліку, в цілях і на підставах, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону, а також діяльності з культивування та використання рослин, включених до списку N 3 таблиці I Переліку, в цілях і на підставах, передбачених статтею 15 цього Закону.

Діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється юридичними особами всіх форм власності за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається за наявності відповідної матеріально-технічної бази, нормативно-технічної документації, кваліфікованого персоналу, умов для забезпечення обліку та схоронності наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також для забезпечення безпечності такої діяльності.

Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається юридичній особі, до складу керівників якої включений спеціаліст, який має професійну підготовку, що відповідає виду діяльності, на який видається ліцензія. Відповідальність за неналежне виконання положень, передбачених цим Законом та відповідною ліцензією, несе керівник зазначеної юридичної особи.

Перелік медичних психіатричних протипоказань, інших протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України встановлює Перелік інструментів та обладнання, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та підлягають контролю, і Правила розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, розподілу, перевезення, пересилання, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання та знищення інструментів та обладнання, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та підлягають контролю.

Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається та анулюється центральними органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Переліки суб’єктів господарювання, які отримали ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, щоквартально надсилаються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, Міністерству внутрішніх справ України і Службі безпеки України.

Стаття 8. Особливості ліцензування діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також ліцензійних умов

Ліцензування діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” з урахуванням встановлених цією статтею особливостей.

Ліцензуванню підлягають такі види діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, включених до Переліку, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до Переліку.

Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів може бути видана суб’єкту господарювання на декілька видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів або на окремий її вид.

Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається суб’єкту господарювання, який виконав вимоги статті 10 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а також надав центральному органу виконавчої влади, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі – орган ліцензування), такі відомості та документи:

свідоцтво (посвідчення, сертифікат спеціаліста), що підтверджує професійну придатність керівника юридичної особи або керівника відповідного підрозділу юридичної особи для зайняття діяльністю з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що ліцензується;

довідки відповідного державного або комунального закладу охорони здоров’я про відсутність у працівників, які за своїми службовими обов’язками отримають (чи мають) доступ безпосередньо до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, психічних розладів, пов’язаних із зловживанням алкогольними напоями, наркотичними засобами чи психотропними речовинами, а також про відсутність серед зазначених працівників осіб, визнаних непридатними до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

довідку Міністерства внутрішніх справ України про відсутність у працівників, які за своїми службовими обов’язками отримають (чи мають) доступ безпосередньо до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, не знятої чи не погашеної в установленому порядку судимості за вчинення середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких злочинів або за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі вчинені за межами України;

дозвіл Міністерства внутрішніх справ України на використання об’єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та їх відповідність встановленим вимогам відповідно до статті 11 цього Закону.

Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається на п’ять років.

У ліцензіях на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів зазначаються перелік наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, цілі та вид господарської діяльності, який може здійснювати юридична особа, залежно від наявності і відповідності матеріально-технічної бази, кваліфікації працівників.

При використанні рослин, включених до Переліку, для промислових цілей, за винятком виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, ліцензія на здійснення діяльності з використання рослин, включених до Переліку, може бути видана юридичним особам за наявності в них визначених Кабінетом Міністрів України умов для запобігання розкраданню цих рослин і отриманої з них готової продукції чи відходів цих рослин.

У ліцензіях на здійснення діяльності з використання наркотичних засобів, психотропних речовин для навчальних та наукових цілей зазначаються особи, які здійснюють такий вид діяльності, кількість наркотичних засобів, психотропних речовин, а також порядок використання залишків наркотичних засобів, психотропних речовин після завершення зазначеної діяльності.

Стаття 9. Підстави для видачі ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, відмови у видачі та анулювання зазначеної ліцензії

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, про відмову у видачі та про анулювання зазначеної ліцензії відповідно до статей 11 та 21 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Крім підстав, передбачених Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, підставами для відмови у видачі ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів також є:

відсутність у юридичної особи умов для забезпечення безпечності діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обліку і схоронності наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визначених органом ліцензування;

наявність у керівництві чи серед працівників юридичної особи осіб, яким за результатами медичного огляду, проведеного в установленому порядку, медичним закладом встановлено діагноз психічного розладу, пов’язаного із зловживанням алкогольними напоями, наркотичними засобами чи психотропними речовинами, а також осіб, визнаних непридатними до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

наявність у керівництві чи серед працівників юридичної особи осіб, які мають доступ безпосередньо до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у яких не зняті чи не погашені в установленому порядку судимості за вчинення злочинів середньої тяжкості, тяжких чи особливо тяжких злочинів або за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Стаття 10. Оскарження рішення про видачу ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, відмову у видачі ліцензії чи анулювання зазначеної ліцензії

Рішення про видачу ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, відмову у видачі ліцензії чи анулювання зазначеної ліцензії може бути оскаржено в установленому законом порядку.

Рішення про видачу ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів чи анулювання дії зазначеної ліцензії надсилаються органом ліцензування протягом трьох календарних днів спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, Міністерству внутрішніх справ України.

Стаття 11. Дозвіл на використання об’єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Дозвіл на використання об’єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається юридичній особі Міністерством внутрішніх справ України.

Дозвіл на використання об’єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних ре

Запис Закон України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.

Запис Єдиний збірник нормативно-правових та нормативних актів у сфері протидії туберкульозу в Україні спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 21 травня 2008 р. N 728-р

Київ

Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки, що додається.

Визначити МОЗ державним замовником Програми.

2. МОЗ разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у двотижневий строк Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки.

Інд. 28

КОНЦЕПЦІЯ
Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Світовий досвід свідчить, що поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу призводить до зменшення тривалості життя, зростання обсягу медичних послуг, загострення проблем бідності, соціальної нерівності та сирітства, подолання яких потребує постійного збільшення видатків з державного бюджету.

За даними офіційної статистики, в Україні зареєстровано 122314 ВІЛ-інфікованих громадян. Тільки за 2007 рік кількість таких осіб збільшилася на 17669, що на 10 відсотків вище, ніж у 2006 році. Оцінний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення є одним з найвищих в європейському регіоні і становить 1,63 відсотка. Основною причиною поширення ВІЛ-інфекції залишається вживання ін’єкційних наркотиків.

У зв’язку з тим, що переважна більшість ВІЛ-інфікованих (93,6 відсотка) є особами працездатного та репродуктивного віку, епідемія негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни та створює загрозу національній безпеці.

Досвід європейських держав показує, що для усунення проблем, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, необхідно забезпечити реалізацію політики у сфері профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих шляхом об’єднання зусиль усіх органів державної влади та громадськості.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

Погіршення ситуації із захворюванням на ВІЛ-інфекцію та збільшення кількості хворих на СНІД обумовлена рядом соціально-економічних причин – невідповідність темпів розвитку інфраструктури медичної та соціальної допомоги темпам поширення епідемії, недостатнє фінансування заходів щодо профілактики та лікування, недосконала система інформування населення з питань запобігання інфікуванню.

Актуальність розроблення Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки (далі – Програма) зумовлена необхідністю створення ефективної системи дієвих заходів щодо запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Мета Програми

Метою Програми є стабілізація епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом реалізації державної політики щодо забезпечення доступу населення до широкомасштабних профілактичних заходів, послуг з лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Опрацьовано три варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає традиційний підхід, що полягає у здійсненні заходів з профілактики та лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу. Проте це не дає змоги забезпечити комплексне розв’язання проблем, передусім немедичного характеру.

Другий варіант передбачає запровадження рекомендованої Об’єднаною програмою ООН з ВІЛ-інфекції/СНІДу у 2005 році стратегії досягнення універсального доступу до профілактики, лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих, що може бути реалізована за умови:

установлення на державному рівні контролю за дотриманням законодавства про запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію/СНІД та персональної відповідальності керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за впровадження заходів щодо запобігання подальшому поширенню такої недуги;

розроблення та виконання плану взаємодоповнювальних заходів з профілактики, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

забезпечення надання в необхідному обсязі та доступу до медичних послуг належної якості;

координації зусиль центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян з питань профілактики, лікування, догляду та підтримки зазначених осіб;

активного залучення ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та громадськості до розроблення та впровадження різних способів подолання епідемії;

розроблення і застосування єдиної системи моніторингу та оцінки ефективності управлінських рішень.

Третій, оптимальний варіант розв’язання проблеми передбачає реалізацію комплексного підходу до протидії епідемії, що включає:

оцінку та прогнозування епідемічної ситуації;

широке інформування населення з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу;

роботу з первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед населення;

заходи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу серед представників груп ризику (споживачів ін’єкційних наркотиків; дітей-сиріт, безпритульних, неповнолітніх, що тримаються в установах Державної кримінально-виконавчої служби та у спеціалізованих закладах, дітей та підлітків з сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах; звільнених з місць позбавлення волі; осіб, що надають платні сексуальні послуги; чоловіків, що мають сексуальні стосунки з чоловіками; мігрантів тощо);

забезпечення максимального доступу до високоякісного лікування, догляду та підтримки;

розроблення стандарту соціальних послуг, що надаються інфікованим і хворим;

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

дотримання та захист прав зазначених осіб, забезпечення толерантного ставлення до них;

розроблення механізму фінансування діяльності громадських організацій, пов’язаної з проведенням заходів щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції.

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми

Розв’язання проблеми можливе шляхом реалізації профілактичних та лікувально-діагностичних заходів.

Профілактичними заходами є:

забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення роз’яснювальної роботи щодо пропаганди здорового способу життя із залученням засобів масової інформації;

посилення профілактичних заходів серед представників груп ризику;

залучення до реалізації програм профілактики ВІЛ-інфекції медичних і соціальних працівників, працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, представників бізнесу;

дотримання вимог щодо безпеки лікувально-діагностичного процесу в лікувально-профілактичних закладах;

посилення безпеки донорства щодо запобігання випадкам передачі ВІЛ-інфекції через кров;

удосконалення механізму запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;

систематичне проведення радіо- і телепередач з висвітлення проблем, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом;

створення системи контролю за формуванням резистентних до антиретровірусних препаратів штамів ВІЛ-інфекції.

Лікувально-діагностичними заходами є:

забезпечення вільного доступу до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ-інфекції населення, зокрема серед молоді та груп ризику;

забезпечення хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД антиретровірусною терапією;

розширення доступу споживачів ін’єкційних наркотиків, передусім ВІЛ-інфікованих, до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм;

забезпечення лікування осіб з опортуністичними та супутніми захворюваннями;

організація паліативної допомоги;

забезпечення соціально-психологічної підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

удосконалення:

– діяльності спеціалізованих служб і закладів, що надають соціальні послуги ВІЛ-інфікованим;

– системи епідеміологічного нагляду за поширенням ВІЛ-інфекції з метою підвищення ефективності профілактичних заходів;

– механізму законодавчого регулювання роботи, що проводиться серед населення з профілактики соціально небезпечних хвороб;

розроблення та затвердження стандартів соціальних послуг, що надаються представникам груп ризику;

розроблення та впровадження механізму залучення громадських організацій до надання таких послуг;

забезпечення МОЗ координації заходів з протидії ВІЛ-інфекції;

сприяння розвиткові спеціалізованої інфраструктури;

організація підготовки спеціалістів, зокрема з паліативної допомоги хворим на СНІД;

створення єдиної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, що проводяться на національному та регіональному рівні;

сприяння випуску антиретровірусних препаратів вітчизняного виробництва;

запровадження на до- та післядипломному рівні освіти заходів з підготовки спеціалістів з профілактики, лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

охопити медичними послугами з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу 60 відсотків представників груп ризику;

забезпечити навчання школярів у 90 відсотках загальноосвітніх навчальних закладів за програмами формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;

запровадити щотижневу соціальну рекламу у засобах масової інформації з формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;

удосконалити програми профілактики серед осіб віком від 15 до 24 років з метою збільшення до 60 відсотків кількості тих, що самостійно можуть визначатися із шляхами запобігання статевій передачі ВІЛ-інфекції;

забезпечити не менш як 80 відсотків хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД антиретровірусною терапією;

знизити на 10 відсотків рівень смертності серед інфікованих і хворих;

запобігати розвиткові резистентних до антиретровірусних препаратів штамів ВІЛ-інфекції;

забезпечити доступ до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм не менш як 20 тис. споживачів ін’єкційних наркотиків;

знизити до 2 відсотків рівень передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;

забезпечити у 100 відсотків дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, раннє виявлення випадків інфікування;

удосконалити систему добровільного консультування та тестування з метою діагностики хвороби на початкових стадіях;

забезпечити розвиток мережі спеціалізованих служб і закладів з надання соціальних послуг ВІЛ-інфікованим;

створити систему навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів, залучених до роботи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, не менш як 80 відсотків їх кількості відповідно до міжнародних стандартів; лабораторного контролю якості діагностики та лікування інфікованих і хворих.

У період виконання Програми очікується значне уповільнення негативних тенденцій демографічного і соціально-економічного розвитку.

Фінансування Програми

Фінансування Програми в необхідних обсягах передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, інших джерел.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету може бути збільшено у межах наявних коштів за поданням МОЗ під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням конкретних завдань.

Запис Концепція загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції… спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".

02.02.2010                                               м.Київ

Про затвердження Cтратегії інформаційно-профілактичної діяльності щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення

Відповідно до Закону України “Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки” та на виконання Рішення Колегії Міністерства охорони здоров’я України від 31.07.09 № 7 “Про підсумки діяльності галузі охорони здоров’я України у 2008 році, завдання та перспективи її розвитку”,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Cтратегію інформаційно-профілактичної діяльності щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення (далі – Cтратегія), що додається.

2. Затвердити форму звіту про виконання Cтратегії (далі – Форма звіту) та інструкцію до заповнення Форми звіту, що додаються. 

3. Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам:

3.1. Довести наказ до відома голів рад з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу при Раді Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та рекомендувати забезпечити виконання Стратегії при плануванні та проведенні інформаційно – просвітницької роботи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення;

3.2. Забезпечити контроль за реалізацією Стратегії та наданням звітів щодо її реалізації.

4. Директору Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ, Міністру охорони здоров’я АР Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

4.1. Забезпечити виконання Стратегії при плануванні та проведенні інформаційно – просвітницької роботи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення та надання звітності щодо її реалізації;

4.2. Подавати інформацію щодо виконання Стратегії згідно з Формою звіту до Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам щоквартально до 10 числа місяця наступного за звітним.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Бідного В. Г.
Міністр В.М.Князевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
від 02.02.2010 № 67

Стратегія
Інформаційно-профілактичної діяльності щодо протидії поширенню
ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення

Загальні положення

Проблема ВІЛ/СНІДу в Україні, не зважаючи на всі зусилля державних, неурядових та міжнародних організацій, залишається надзвичайно актуальною та гострою. 

Погіршення ситуації із захворюваністю на ВіЛ-інфекцію та зростання кількості хворих на СНІД обумовлено низкою соціально-економічних та медичних причин. Провідними є погіршення соціально-економічної ситуації, недосконала система інформування та просвіти населення з питань запобігання ВІЛ-інфекції, прогалини в системі статевого виховання, недостатнє фінансування заходів профілактики та лікування, невідповідність наявної інфраструктури медичної та соціальної допомоги темпам поширення епідемії.

Україна визнала проблему ВІЛ/СНІДу пріоритетним напрямком в охороні здоров’я та соціального розвитку. Уряд країни, взявши на себе низку стратегічних зобов’язань, спільно з міжнародними і неурядовими організаціями докладає багато зусиль для їх виконання та подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Відповідно до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, держава Україна взяла на себе зобов’язання регулярного та повного інформування населення, в тому числі через засоби масової інформації, про причини інфікування, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, заходи іа засоби профілактики, необхідні для запобігання інфікування ВІЛ та поширенню епідемії.

Однак, масштаби епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в країні не уповільнюються, що в першу чергу свідчить про недостатню ефективність профілактичних заходів.

Загальна оціночна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України, згідно з даними міжнародних експертів, на кінець 2008 року становила 340 тис. осіб. За умови зберігання подібної тенденції поширення ВІЛ-інфекції в Україні, існує ризик, що в 2014 році 479-820 тис. людей житиме з ВІЛ додатково буде втрачено ще 300-500 тис. осіб, внаслідок чого загальна кількість населення в 2014 році може скоротитися до 43,9- 43,7 млн. чоловік.

Актуальність необхідності розробки даної Стратегії.

Актуальність розробки Стратегії зумовлена необхідністю створення ефективної цілісної системи інформаційного забезпечення профілактичної роботи та підвищення рівня поінформованості з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу серед загального населення та окремих цільових груп, що передбачено виконанням відповідних завдань Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.

Мета

Мета даної Стратегії полягає у розробці системи інформаційно-профілактичної діяльності щодо інформування населення про ризики та шляхи інфікування ВІЛ задля попередження нових випадків ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення України, популяризації безпечної поведінки в контексті запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, формування толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей.

І. Роль інформації у профілактиці інфікування вірусом імунодефіциту людини

ВІЛ-інфекція/СНІД- це епідемія інформаційної ери. Саме інформаційні інструменти та технології є досить дієвою зброєю у боротьбі з епідемією, що дозволяє формувати у молоді поведінку, яка виключає ризики поведінки щодо інфікування ВІЛ, сприяє здоровому способу життя, протистоїть стигмі та дискримінації, як основним факторам, що сприяють поширенню ВІЛ/СНІДу.

Засоби комунікації завдяки своїй поширеності, доступності, наявності інфраструктури мають змогу ефективно забезпечити поширення інформації про ВІЛ-інфекцію/СНІД серед достатньо широкої аудиторії. Тому комунікативно-інформаційні технології є важливою стратегічною частиною профілактики поширення ВІЛ/СНІДу, покликаною впливати на індивідуальну та суспільну поведінку.

В той час, коли лікування, догляд та підтримка для людей, яких вже торкнулася епідемія, є критичними, колективні зусилля насамперед повинні бути спрямовані на запобігання нових випадків інфікування ВІЛ. З цього виплаває необхідність об’єднання зусиль державного та недержавного секторів, приватного сектору, місцевих громад, міжнародних організацій, які працюють у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні. Інформаційно-профілактична діяльність ґрунтується на цілях та пріоритетах, які викладені у Загальнодержавній програмі забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009—2013 роки.

Головним координуючим органом щодо здійснення інформаційно-профілактичної діяльності з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення є Комітет з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам МОЗ України.

Інформаційна діяльність сама по собі не є достатньою для реалізації ефективної стратегії з профілактики поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу. Проте здійснення ефективних інформаційно-профілактичних програм є запорукою того, щоб профілактичні заходи досягли успіху. Здебільшого, інформаційно-профілактична діяльність спрямована на досягнення таких цілей:
– популяризація здорового способу життя, духовності та моральності;
– інформування громадськості про ризики інфікування ВІЛ, засоби захисту від інфікування ВІЛ;
– популяризація та мотивація до безпечної поведінки в контексті запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу;
– інформування про наявні в країні послуги медичного, соціального правового та ін.. спрямування, які надаються населенню;
– формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ.

Інформаційно-профілактичні програми повинні доносити до цільових аудиторій повідомлення та стратегії, що базуються на перевірених останніх даних та враховують потреби конкретної цільової аудиторії.

Комунікацію у сфері охорони здоров’я можна визначити як мультидисціплінарну діяльність, що може підвищити рівень знань, ставлення, погляди, поведінку окремих індивідів та спільнот.

Інформаційно-профілактична програма являє собою донесення певних повідомлень за допомогою одного чи декількох комунікаційних каналів з використанням тих чи інших інформаційних матеріалів (засобів).

1. Елементи ефективної інформаційно-профілактичної програми:

– Інформація про орган управління (відповідальну особу) з чітко визначеними повноваженнями, що керує та відповідає за реалізацію програми. 
– Заходи, які плануються таким чином, аби вони відповідали потребам та особливостям цільових аудиторій.
– Заходи та діяльність повинні мати постійний характер та бути достатніми для охоплення певної цільової групи (наприклад, жінок, молоді, підлітків тощо).
– Завдання програми мають бути такими, що можуть бути оцінені.
– Моніторинг та оцінка: врахування прогресу на шляху до досягнення мети програми.
– Робочий план.
– Ефективне використання людських та фінансових ресурсів.
– Компоненти персоніфікованої комунікації (консультативні послуги, телефонне консультування, виставки, Інтернет).

2. Добре спланована й реалізована інформаційно-профілактична програма дозволить:

– Підвищити рівень рівень поінформованості та знань серед населення. 
– Спростувати міфи та стереотипи.
– Вплинути на ставлення та соціальні норми.
– Підтримати зміни у знанні, ставленні та поглядах у бажаному напрямі (зокрема, у напрямі формування безпечної поведінки та толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ).
– Запропонувати позитивні моделі поведінки та способи їх реалізації.
– Підвищити мотивацію до користування тими чи іншими послугами та засобами.

У комунікаційній програмі мають використовуватися різнопланові підходи для мотивації та залучення людей та громад. Однак використання методів комунікації у сфері охорони здоров’я не є достатнім для гарантування змін. Плани щодо досягнення змін у поведінці мають поєднувати інформацію з іншими заходами профілактичної роботи. Лише у цьому разі ефективна комунікація може призвести до змін. Тобто комунікація має виступати невід’ємною частиною загальної профілактичної стратегії із запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

ІІ. Правові аспекти

При здійсненні інформаційно-профілактичної роботи слід керуватися Конституцією України, Законом України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, Законом України “Про інформацію”, Законом України “Про телебачення і радіомовлення”, Законом України “Про рекламу”, Законом України “Про засоби масової інформації (пресу) в Україні”, Законом України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, Законом України “Про державні цільові програми”, Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Законом України “Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки”, відповідними Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, Положенням про Державний комітет телебачення та радіомовлення України, нормативними акти місцевих органів влади. Крім того, при впровадженні Стратегії враховуються положення Декларації про прихильність справі боротьби з ВІЛ/СНІДом “Глобальна криза – глобальні дії” (прийнята резолюцією S-26/2 спеціальної сесії Генеральної Асамблеї від 27 червня 2001 року).

ІІІ. Принципи впровадження Стратегії

1. Принцип цілісності – визначає єдину цілісну Стратегію, що обумовлює основні стратегічні напрямки та конкретні дії. 

2.Принцип системності – планування та здійснення діяльності на основі системного аналізу впливу інформаційного супроводу населення на актуальну соціальну та епідемічну ситуацію щодо ВІЛ/СНІДу в Україні.

3.Принцип доступності – адаптація інформаційних матеріалів та використання потоків їх передачі для загального населення та окремих цільових груп населення (споживачів ін’єкційних наркотиків, працівників комерційного сексу, чоловіків, що мають секс з чоловіками, тощо) з урахуванням вікових, гендерних, культурних, релігійних та інших особливостей набувачів інформації.

4.Принцип багатоаспектності – поєднання різних аспектів інформаційно-профілактичної діяльності:
– інформативний (забезпечення достовірною інформацією про ВІЛ/СНІД);
– соціальний (вплив на формування мотивації до вибору моделі безпечної поведінки стосовно ризиків, пов’язаних з ВІЛ/СНІД);
– психологічний (вплив на формування особистісних ресурсів бути здатним зробити позитивний вибір у складній життєвій ситуації, пов’язаній з ВІЛ-інфекцію/СНІДом;
– просвітницький (сприяння формуванню базової системи знань про ВІЛ-інфекції/СНІД).

5. Принцип адекватності – відповідність інформаційно-профілактичної роботи епідемічній та реальній соціально-економічний ситуації в країні.

6.Принцип легітимності – відповідність інформаційно-профілактичної діяльності – нормативно-правовим актам України та нормам і принципам міжнародного права.

7.Принцип комплексності – узгоджена взаємодія щодо інформаційно-профілактичної роботи на міжвідомчому та міжсекторальному рівнях.

8.Принцип толерантності – інформаційно-профілактична діяльність не повинна жодним чином за будь-яких обставин допускати дискримінацію та стигматизацію людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, та представників уразливих щодо інфікування груп населення.

ІV. Напрями діяльності у рамках Стратегії

1. Формування пріоритетних напрямків інформування населення щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу на основі базисних принципів інформаційно-профілактичної діяльності. 

2. Розбудова співпраці та оптимізації взаємовідносин з медіа-партнерами та іншими комунікаційними інституціями.

3. Здійснення міжвідомчої взаємодії щодо інформаційно-профілактичної роботи з протидії ВІЛ/СНІДу у межах законодавства України.

4. Оптимізація процесу співпраці державних установ з недержавними та міжнародними організаціями щодо інформаційно-профілактичного супроводу населення.

5. Визначення критеріїв створення мінімального базового об’єму інформаційного пакету для загального населення щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу.

6. Визначення основ моніторингу інформаційного впливу щодо ВІЛ/СНІДу на загальне населення та окремі цільові групи з метою оцінки рівня поінформованості.

7. Створення системи оцінки та поширення інноваційних технологій інформаційного забезпечення населення з питань профілактики ВІЛ/СНІДу.

8. Оптимізація використання фінансових та кадрових ресурсів в області інформування про ВІЛ/СНІД за рахунок об’єднання зусиль усіх зацікавлених структур, у тому числі недержавних організацій, бізнес-структур та міжнародних організацій.

V. Шляхи та способи впровадження Стратегії

1. Розроблення переліку концептуальних напрямків інформування населення для побудови системи інформаційного впливу на населення щодо профілактики ВІЛ/СНІДу. 

2. Узгодження напрямків розвитку регіональних інфраструктур залучених до інформаційно-профілактичної роботи серед населення та механізмів їх взаємодії на національному та регіональному рівнях.

3. Визначення та використання потенціалу засобів комунікації інформації щодо ВІЛ/СНІДу на загальнодержавному та регіональних рівнях.

4. Розроблення та впровадження шляхів та принципів оптимізації взаємовідносин з медіа-партнерами та іншими комунікаційними інституціями, способів їх стимулювання до участі у інформаційно-профілактичному процесі.

5. Впровадження інформаційно-просвітницьких кампаній, розроблених у рамках даної Стратегії, направлених на загальне населення та уразливі щодо інфікування ВІЛ групи населення.

6. Удосконалення форм та методів інформаційно-профілактичної діяльності з урахуванням інноваційних комунікаційних підходів та технологій.

7. Проведення аналізу ефективності впровадження інформаційно-просвітницьких кампаній, які реалізуються у рамках даної Стратегії та визначення шляхів їх удосконалення на майбутнє.

8. Аналіз ефективності та удосконалення співпраці державних установ, недержавних та міжнародних організацій у компоненті інформаційно-профілактичного впливу на загальне населення та цільові уразливі щодо інфікування ВІЛ групи населення.

9. Впровадження єдиного національного інформаційного бренду при проведенні інформаційної кампанії з метою здійснення скоординованого та постійного впливу на загальне населення та окремі цільові групи щодо профілактики поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу.

10. Розробка мінімального базового об’єму інформаційного пакету для загального населення щодо профілактики поширення ВІЛ/СНІДу, створення та впровадження єдиної уніфікованої системи експертизи, тестування інформаційних матеріалів.

11. Розробка та впровадження інструменту для здійснення моніторингу й оцінки ефективності інформаційного впливу щодо ВІЛ/СНІДу на рівень поінформованості населення та поведінкових установок.

12. Розробка та впровадження єдиної системи індикаторів для здійснення якісного та кількісного аналізу ефективності здійснюваної інформаційно-профілактичної роботи щодо ВІЛ/СНІДу.

13. Активне залучення наявних та потенційних фінансових, кадрових ресурсів для проведення інформаційно-профілактичної роботи з протидії ВІЛ/СНІДу.

14. Ефективне використання ресурсного забезпечення інформаційно-профілактичної діяльності.

15. Сприяння підвищенню кваліфікації фахівців, які залучені до інформаційно-профілактичної діяльності.

VІ. Очікувані результати впровадження Стратегії

Реалізація Стратегії сприятиме зниженню темпів поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні. Зокрема, впровадження принципів та положень цієї Стратегії дозволить: 

1. Підвищити рівень поінформованості населення про ризики та шляхи інфікування ВІЛ з метою попередження нових випадків ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення України.

2. Підвищити рівень застосування безпечної поведінки в контексті запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

3. Забезпечити толерантне ставлення суспільства до людей, які живуть з ВІЛ.

4. Удосконалити систему інформаційного впливу на населення на основі визначених концептуальних напрямків інформування щодо профілактики поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу.

5. Підвищити ефективність роботи регіональних інфраструктур, залучених до інформаційно-профілактичної роботи шляхом покращення механізмів їх взаємодії.

6. Забезпечити систематичний інформаційний вплив з питань профілактики поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу на загальне населення та цільові уразливі щодо інфікування ВІЛ групи населення шляхом організації широкомасштабних медіакампаній та ефективному використанню потенціалу засобів комунікації.

7. Створити і підтримувати медіапартнерство у протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

8. Створити банк даних інноваційних форм, методів та технологій проведення інформаційно-профілактичної роботи.

9. Удосконалити систему міжвідомчої та міжсекторальної взаємодії у компоненті інформаційно-профілактичного впливу на загальне населення та уразливі щодо інфікування ВІЛ групи населення.

10. Продемонструвати загальнодержавну значимість проблеми поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та ефективної взаємодії всіх партнерів, які працюють у сфері протидії поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні шляхом впровадженняґ єдиного інформаційного бренду “Не дай СНІДу шанс”.

11. Запровадити єдину систему моніторингу та оцінки інформаційно-профілактичної роботи щодо профілактики поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.

12. Залучити та забезпечити ефективне використання ресурсного (фінансового, кадрового) потенціалу інформаційно-профілактичної діяльності.

VІІ. Фінансування заходів Стратегії

Фінансування реалізації заходів, які відбуватимуться в рамках даної Стратегії, здійснюватиметься в межах коштів, передбачених для реалізації Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки із державного бюджету, місцевих бюджетів, а також шляхом залучення коштів від міжнародних організацій, установ, урядів іноземних держав, фізичних та юридичних осіб тощо.

Запис Наказ №67 МОЗ України Про затвердження Cтратегії інформаційно-профілактичної діяльності спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".

Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом
імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний
захист людей, які живуть з ВІЛ

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 11, ст.152 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 1973-XII ( 1973-12 ) від 12.12.91, ВВР, 1992, N 11, ст.153 }

{ В редакції Закону
N 155/98-ВР від 03.03.98, ВВР, 1998, N 35, ст.235 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2776-III ( 2776-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 6, ст.41
N 1257-VI ( 1257-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.514 }

{ В редакції Закону
N 2861-VI ( 2861-17 ) від 23.12.2010 }

  Цей Закон відповідно до норм міжнародного права визначає порядок правового регулювання діяльності у сфері профілактики, лікування, догляду і підтримки, необхідних для забезпечення ефективної протидії поширенню хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини, та відповідні заходи щодо правового і соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ. 

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів 

  1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: 

  1) ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, що зумовлює захворювання на ВІЛ-інфекцію; 

  2) ВІЛ-інфікована особа – особа, в організмі якої виявлено ВІЛ, але яка перебуває у стані безсимптомного носійства ВІЛ; 

  3) ВІЛ-статус особи – стан організму особи стосовно відсутності чи наявності в ньому ВІЛ: негативний ВІЛ-статус особи характеризується відсутністю в її організмі ВІЛ, позитивний ВІЛ-статус особи характеризується наявністю в її організмі ВІЛ; 

  4) групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ – групи населення, яким з урахуванням особливостей їх поведінки та поведінки їхнього оточення загрожує підвищений ризик контакту з джерелом ВІЛ. Визначення та перегляд переліку таких груп здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я з урахуванням критеріїв та рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я; 

  5) люди, які живуть з ВІЛ, – ВІЛ-інфіковані особи та особи, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ; 

  6) особа, яка страждає на хворобу, зумовлену ВІЛ, – особа, в якої за результатами медичного та лабораторного обстеження виявлено СНІД чи інші встановлені Міжнародною класифікацією хвороб клінічні прояви хвороби, зумовленої ВІЛ; 

  7) партнер – статевий партнер ВІЛ-інфікованої особи або її партнер із вживання наркотичних засобів та психотропних речовин ін’єкційним способом; 

  8) постконтактна профілактика – короткостроковий курс антиретровірусного лікування, метою якого є зниження вірогідності інфікування ВІЛ особи, яка зазнала підвищеного ризику такого інфікування; 

  9) синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – стадія розвитку хвороби, зумовленої ВІЛ (ВІЛ-інфекція), що характеризується клінічними проявами, спричиненими глибоким ураженням імунної системи людини під впливом ВІЛ; 

  10) хвороби, зумовлені ВІЛ (ВІЛ-інфекція), – комплекс визначених Міжнародною класифікацією хвороб уражень організму людини, зумовлених пов’язаними з впливом ВІЛ ушкодженнями імунної системи, який на початковому етапі свого розвитку має характер стану безсимптомного носійства ВІЛ, а за умови відсутності відповідного лікування та впливу інших несприятливих для організму ВІЛ-інфікованої особи обставин набуває клінічних проявів у вигляді різноманітних інфекційних, паразитарних захворювань, злоякісних пухлин, інших хвороб чи зумовленого ВІЛ синдрому набутого імунодефіциту. 

Стаття 2. Принципи державної політики у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ 

  1. Державна політика у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, реалізується шляхом організації виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів України, а також шляхом розроблення, фінансового та матеріального забезпечення реалізації загальнодержавних та інших програм, що передбачають здійснення заходів з профілактики поширення ВІЛ-інфекції, інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, розроблення навчальних, просвітницьких та виховних програм з цих питань для середніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, здійснення спеціальної підготовки медичного персоналу, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, розвиток міжнародного співробітництва у цій сфері. 

Стаття 3. Законодавство України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ 

  1. Законодавство України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я ( 2801-12 ), законів України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” ( 4004-12 ), “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” ( 2586-14 ), цього Закону, інших нормативно-правових актів. 

Стаття 4. Державні гарантії у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ 

1. Держава гарантує забезпечення:

  1) пріоритетності в профілактиці поширення ВІЛ-інфекції інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків;

  2) пропаганди здорового способу життя;

  3) постійного моніторингу епідемічної ситуації та контролю за здійсненням заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію; 

  4) доступності та належної якості тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, у тому числі анонімного, з наданням попередньої та подальшої консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки тестування для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить; 

  5) регулярного інформування населення, у тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, важливість здорового та морального способу життя для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливості діагностики та лікування; 

  6) включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів; 

  7) доступу населення до засобів профілактики, що дають змогу запобігти зараженню і поширенню ВІЛ-інфекції статевим шляхом; 

  8) запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, за допомогою програм реабілітації таких осіб та програм зменшення шкоди, що, серед іншого, передбачають використання замісної підтримувальної терапії для осіб, які страждають на наркотичну залежність, та створення умов для заміни використаних ін’єкційних голок і шприців на стерильні з подальшою їх утилізацією; 

  9) інформаційно-роз’яснювальної та реабілітаційної роботи, у тому числі із залученням представників громадських, благодійних та релігійних організацій, серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції; 

  10) вільного доступу до послуг з проведення постконтактної профілактики осіб, які мали підвищений ризик контакту з ВІЛ під час виконання професійних обов’язків, у разі сексуального насильства та в інших випадках, з наданням відповідних консультативних послуг у порядку, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я; 

  11) вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям; 

  12) проведення обов’язкового тестування з метою виявлення ВІЛ в отримуваних від донорів крові (її компонентах), органах, тканинах та інших біологічних матеріалах людини для забезпечення запобігання передачі ВІЛ-інфекції під час використання зазначених матеріалів у медичній практиці та в наукових дослідженнях; 

  13) реалізації послідовної політики, спрямованої на формування толерантного ставлення до людей, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, та людей, які живуть з ВІЛ; 

  14) провадження інформаційної діяльності, спрямованої на формування у населення стереотипу здорового та морального способу життя, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, на усвідомлення високого ризику зараження ВІЛ через сексуальні стосунки і в разі вживання наркотичних засобів та психотропних речовин ін’єкційним способом, на формування толерантного ставлення та неприпустимість дискримінації людей, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, та людей, які живуть з ВІЛ; 

  15) соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, членів їхніх сімей, медичних, соціальних та інших працівників, зайнятих у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, а також надання людям, які живуть з ВІЛ, необхідної медичної допомоги та соціальних послуг; 

  16) контролю за забезпеченням безпеки лікувально-діагностичного процесу для пацієнтів та медичного персоналу в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності; 

  17) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за безпекою лікувально-діагностичного процесу в закладах охорони здоров’я усіх форм власності, а також за проведенням заходів щодо запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію під час здійснення приватної медичної практики, надання громадянам косметологічних, перукарських та інших послуг, пов’язаних з можливістю порушення чи порушенням цілісності шкіри та/або слизової оболонки організму; 

  18) участі організацій різних форм власності, у тому числі громадських, благодійних, релігійних організацій та профспілок, в інформаційній роботі щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції, у наданні благодійної допомоги, медичних і соціальних послуг, спрямованих на забезпечення лікування та профілактики ВІЛ-інфекції, догляду, підтримки та соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, на основі забезпечення доступу зазначених організацій у порядку, встановленому законодавством, до участі у виконанні державного замовлення на надання медичних і соціальних послуг представникам групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та людям, які живуть з ВІЛ, на конкурсних засадах. 

Стаття 5. Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо здійснення заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію 

  1. Повноваження щодо здійснення міжвідомчої координації заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію покладаються на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 

  2. Заходи із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію розробляють і здійснюють у межах своєї компетенції відповідні центральні, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого 
самоврядування, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності. 

Розділ II. УМОВИ ТА ПОРЯДОК ВИЯВЛЕННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ. НАДАННЯ
МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИМ. РЕЄСТРАЦІЯ, ОБЛІК
ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ТА ЗДІЙСНЕННЯ МЕДИЧНОГО НАГЛЯДУ ЗА НИМИ

Стаття 6. Право особи на тестування з метою виявлення ВІЛ, умови та порядок його проведення 

  1. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, інші іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на проведення тестування з метою виявлення ВІЛ (далі – тестування) з одержанням кваліфікованої консультації до і після проведення тестування, що здійснюється відповідно до протоколу проведення такого тестування, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 

  2. Тестування осіб віком від 14 років і старше проводиться добровільно, за наявності усвідомленої інформованої згоди особи, отриманої після надання їй попередньої консультації щодо особливостей тестування, його результатів і можливих наслідків, з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, у тому числі даних про стан здоров’я особи. 

  3. Тестування дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, проводиться на прохання їх батьків або законних представників та за наявності усвідомленої інформованої згоди. Батьки та законні представники зазначених осіб мають право бути присутніми під час проведення такого тестування, ознайомлені з його результатами та зобов’язані забезпечити збереження умов конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють. 
  Тестування дітей віком до 14 років, які позбавлені батьківського піклування та перебувають під опікою у дитячих чи навчальних закладах з повним державним утриманням, проводиться в разі усвідомлення ними наслідків і переваг такого огляду на прохання їх законних представників та за умови наявності усвідомленої інформованої згоди таких осіб лише з метою призначення дітям лікування, догляду та підтримки у зв’язку з ВІЛ-інфекцією. Законні представники таких малолітніх осіб мають право бути ознайомлені з результатами зазначеного тестування та зобов’язані забезпечити збереження конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють. 

  4. Безоплатне тестування з метою виявлення ВІЛ, відповідне дотестове і післятестове консультування, підготовка і видача висновку про результати такого тестування може здійснюватися медичними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування, службами соціальної підтримки та іншими організаціями, що працюють у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, мають відповідну ліцензію на здійснення такого виду діяльності та акредитовану в установленому законодавством порядку медичну лабораторію (далі – заклад, що проводив тестування). 
Для тестування використовуються тест-системи, що пройшли випробування в акредитованих в установленому законодавством порядку лабораторіях і мають документальне підтвердження щодо їх якості. 

  5. Особа, яка пройшла тестування з метою виявлення ВІЛ, має право на повторне проведення безоплатного тестування у порядку, встановленому цим Законом та виданими відповідно до нього нормативними актами. 

  6. Послідовність дій щодо встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 

  7. За бажанням особи, яка звернулася для проведення тестування з метою виявлення ВІЛ, таке тестування може бути проведено анонімно. 

Стаття 7. Повідомлення про результати тестування з метою виявлення ВІЛ та післятестове консультування ВІЛ-інфікованих осіб 

  1. Особі, в організмі якої за даними тестування виявлено ВІЛ, повідомляється про це працівником, уповноваженим на це закладом, що проводив тестування, з урахуванням вимог цього Закону щодо конфіденційності зазначеної інформації, згідно з порядком, установленим спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 

  2. Обов’язковою складовою тестування на ВІЛ є кваліфіковане післятестове консультування, під час якого особа, в якої виявлено ВІЛ, має бути поінформована про профілактичні заходи, необхідні для підтримання здоров’я ВІЛ-інфікованої особи, запобігання подальшому поширенню ВІЛ, про гарантії дотримання прав і свобод людей, які живуть з ВІЛ, а також про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження та/або зараження ВІЛ. 
Під час проведення післятестового консультування працівник закладу, що проводив тестування, має право запропонувати особі, у якої виявлено ВІЛ, за її згодою повідомити її партнера (партнерів) про ризик інфікування ВІЛ та надати рекомендації щодо необхідності тестування на ВІЛ і застосування профілактичних заходів. 

  3. У разі виявлення ВІЛ у дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, уповноважений медичний працівник повідомляє про це батьків або інших законних представників зазначених осіб. У такому разі батькам або іншим законним представникам таких ВІЛ-інфікованих осіб має бути надано відповідне консультування, спрямоване на забезпечення прийняття ними належних інформованих рішень щодо лікування, догляду та підтримки своїх підопічних та належне забезпечення їхніх законних прав та інтересів.

  4. Особа, у якої за результатами тестування виявлено ВІЛ, батьки або уповноважені представники дітей до 14 років, у яких за результатами тестування виявлено ВІЛ, зобов’язані надати уповноваженому працівнику закладу, що проводив тестування, письмове підтвердження у довільній формі за власним підписом щодо отримання інформації про профілактичні заходи, необхідні для підтримання здоров’я ВІЛ-інфікованої особи, запобігання подальшому поширенню ВІЛ, про гарантії дотримання прав і свобод людей, які живуть з ВІЛ, а також про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження та/або зараження ВІЛ. 

Стаття 8. Лабораторне дослідження донорської крові та її компонентів 

  1. Обов’язковому лабораторному дослідженню на наявність ВІЛ-інфекції підлягає кров (її компоненти), отримана від донорів крові (її компонентів), органи, тканини та інші біологічні 
матеріали людини, призначені для застосування в медичній практиці.

  2. Переливання отриманої від донорів крові (її компонентів) і використання в медичній практиці отриманих від донорів органів, тканин та інших біологічних матеріалів людини дозволяються лише після обов’язкового лабораторного дослідження на ВІЛ-інфекцію та підтвердження відсутності збудника ВІЛ-інфекції у призначених для зазначеного використання біологічних матеріалах. 

  3. У разі виникнення реальної загрози життю особи, єдиним засобом врятування якої є термінове переливання крові, та відсутності належним чином перевіреної донорської крові за 
усвідомленою інформованою згодою хворого або його законного представника допускається переливання крові, перевіреної на ВІЛ-інфекцію з використанням тестів для експрес-діагностики, що пройшли випробування в акредитованих в установленому законодавством порядку лабораторіях і мають документальне підтвердження щодо їх якості. 
Факт переливання крові, перевіреної на ВІЛ-інфекцію з використанням тестів для експрес-діагностики, та інформована згода хворого або його законного представника на проведення такого медичного втручання обов’язково письмово посвідчуються в медичній документації хворого, а зразок такої крові терміново надсилається для проведення відповідного лабораторного дослідження. 
Якщо усвідомлену інформовану згоду хворого або згоду його законного представника отримати неможливо, рішення про переливання крові приймається консиліумом лікарів, а в разі неможливості скликання консиліуму – лікарем, який надає медичну допомогу. 

Стаття 9. Реєстрація та облік людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за ними 

  1. Реєстрація, ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за зазначеними особами забезпечуються відповідними закладами охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 

  2. Реєстрація, ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за такими особами та епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією здійснюються з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, зокрема про стан здоров’я, поваги до особистих прав і свобод людини, визначених законодавством та міжнародними договорами України, 
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

  3. Порядок ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за такими особами визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 

Стаття 10. Медична допомога людям, які живуть з ВІЛ 

  1. Надання медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, здійснюється в порядку, визначеному законом, іншими нормативно-правовими актами і міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 

  2. Люди, які живуть з ВІЛ, мають право на участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині. 

Стаття 11. Додаткові заходи, яких може вживати лікар, для запобігання поширенню ВІЛ 

  1. Якщо післятестове консультування не привело до змін у поведінці людини, яка живе з ВІЛ, необхідних для максимального зменшення ризику передачі ВІЛ партнеру (партнерам), то лікар, який надає медичні послуги такій особі у зв’язку із хворобою, зумовленою ВІЛ, повинен повторно роз’яснити їй заходи, яких вона мусить вживати для запобігання подальшому поширенню ВІЛ, а також запропонувати за її згодою повідомити її партнера (партнерів) про те, що він (вона, вони) піддавався ризику інфікування ВІЛ, та надати рекомендації щодо необхідності тестування на ВІЛ і застосування профілактичних заходів для недопущення інфікування ВІЛ. 

  2. Якщо проведене лікарем повторне роз’яснення необхідності вжиття зазначених у частині першій цієї статті профілактичних заходів не привело до змін у поведінці людини, яка живе з ВІЛ, необхідних для максимального зменшення ризику передачі ВІЛ іншим особам, а також якщо людина, яка живе з ВІЛ, відмовилася надати згоду на попередження лікарем її партнера (партнерів) про те, що він (вона, вони) піддавався ризику інфікування ВІЛ, лікар має право без згоди цієї особи повідомити зазначеного партнера (партнерів) про те, що він (вона, вони) піддавався ризику інфікування ВІЛ, та надати рекомендації щодо необхідності тестування на ВІЛ і застосування профілактичних заходів для недопущення інфікування ВІЛ. 
При наданні такого повідомлення забороняється розкривати дані людини, яка живе з ВІЛ, внаслідок контакту з якою партнер (партнери) міг інфікуватися, а також повідомляти будь-які 
обставини, які можуть розкрити дані цієї особи.

  3. Дані щодо поведінки людини, яка живе з ВІЛ, а також про наявність чи відсутність змін у її поведінці можуть бути добровільно надані нею у відповідь на запитання лікаря або отримані з джерел та у спосіб, що не заборонені законом. 

Стаття 12. Обов’язки людей, які живуть з ВІЛ

1. Люди, які живуть з ВІЛ, зобов’язані:

  1) вживати заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих органами охорони здоров’я; 

  2) повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження; 

  3) відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для їх використання у медичній практиці. 

  2. У разі невиконання обов’язків, визначених у частині першій цієї статті, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом. 

Розділ III. ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ,
ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ, ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ

Стаття 13. Право людей, які живуть з ВІЛ, на інформацію. Захист інформації про позитивний ВІЛ-статус людини від розголошення та розкриття третім особам 

  1. Усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право на безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров’я, що зберігається в закладах охорони здоров’я. 

  2. Усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу. 

  3. Відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам. 

  4. Передача медичним працівником відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, дозволяється лише: 

особі, стосовно якої було проведено тестування, а у випадках
та за умов, установлених частиною третьою статті 6 цього Закону, –
батькам чи іншим законним представникам такої особи;

іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я –
винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи;

іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених
законом випадках.

  Передача відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я допускається виключно за наявності усвідомленої інформованої згоди людини, яка живе з ВІЛ, на передачу таких відомостей, наданої в письмовому вигляді, і лише для цілей, пов’язаних з лікуванням хвороб, зумовлених ВІЛ, та у разі, якщо поінформованість лікаря щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для його лікування. 

  5. Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо: 

1) людина, яка живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника
з відповідним письмово підтвердженим проханням;

2) людина, яка живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або
існує ймовірність того, що вона не опритомніє та не відновить свою
здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.

Стаття 14. Рівність перед законом та заборона дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ 

  1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, іншими нормативно-правовими актами України. 

  2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав, зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту своїх прав. 

  3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження, позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на підставі однієї чи кількох ознак, пов’язаних з фактичною чи можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ. 

Стаття 15. Інші права людей, які живуть з ВІЛ

  1. Крім загальних прав і свобод людини і громадянина, люди, які живуть з ВІЛ, мають також право на: 

1) відшкодування шкоди, пов’язаної з обмеженням їхніх прав
унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний
ВІЛ-статус;

2) безоплатне забезпечення антиретровірусними препаратами та
лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у
галузі охорони здоров’я.

  2. Люди, які живуть з ВІЛ, беруть участь у пов’язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео- та кінозйомці тільки за їх письмовою згодою. 

Стаття 16. Захист права на працю та інших соціальних прав людей, які живуть з ВІЛ, їхніх рідних і близьких 

  1. Звільнення з роботи, відмова у прийнятті на роботу, відмова у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмова у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмеження інших прав людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх рідних і близьких на цій підставі забороняється. 

  2. Неправомірні дії посадових осіб, які порушують права людей, які живуть з ВІЛ, їхніх рідних і близьких, можуть бути оскаржені до суду. 

Стаття 17. Відшкодування шкоди, завданої здоров’ю особи в разі зараження ВІЛ-інфекцією 

  1. Особи, зараження яких ВІЛ-інфекцією сталося внаслідок переливання крові (її компонентів), біологічних рідин, пересадки клітин, тканин та органів людини, виконання медичних маніпуляцій або виконання службових обов’язків, мають право на відшкодування в судовому порядку завданої їх здоров’ю шкоди. 

Стаття 18. Права батьків ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ 

  1. Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють, мають право на: 

1) спільне перебування у стаціонарному відділені лікарні з
дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та
виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з
доглядом за хворою дитиною;

2) одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів
у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми
18-річного віку.

Стаття 19. Державна допомога ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ 

  1. ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, призначається щомісячна державна допомога у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. 

Розділ IV. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МЕДИЧНИХ ТА ІНШИХ ПРАЦІВНИКІВ,
ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ ЯКИХ ПОВ’ЯЗАНЕ З ПІДВИЩЕНИМ
РИЗИКОМ ЩОДО ІНФІКУВАННЯ ВІЛ

Стаття 20. Захист від зараження ВІЛ-інфекцією при виконанні професійних обов’язків 

  1. Власники або уповноважені ними органи управління організацій, персонал яких проводить діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію, надає медичну допомогу та соціальні послуги людям, які живуть з ВІЛ, або контактує з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами, зобов’язані забезпечити працівників необхідними засобами індивідуального захисту згідно з переліком та нормативами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я, а також організувати проведення відповідного інструктажу таких працівників щодо використання відповідних засобів індивідуального захисту. 

  2. Під час виконання робіт, зазначених у частині першій цієї статті, працівники, виконання професійних обов’язків яких пов’язане з підвищеним ризиком, зобов’язані користуватися відповідними засобами індивідуального захисту. 

  3. Типова інструкція щодо порядку використання працівниками, зазначеними у частині першій цієї статті, засобів індивідуального захисту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 

  4. Власники або уповноважені ними органи управління організацій, персонал яких виконує роботи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані забезпечити створення умов для проведення екстреної постконтактної профілактики працівникам, які під час виконання зазначених робіт отримали пошкодження шкірного покриву чи слизової оболонки унаслідок фізичного контакту із забрудненими кров’ю чи біологічними матеріалами людини інструментами, обладнанням чи іншими предметами або зазнали безпосереднього відкритого фізичного контакту з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, та умови для проходження такими працівниками за їх бажанням тестування. 

  5. Порядок проведення екстреної постконтактної профілактики у випадках, зазначених у частині четвертій цієї статті, затверджується спеціально уповноваженим центральним органом 
виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Стаття 21. Особливості оплати праці, надання відпусток та пенсійного забезпечення окремих категорій працівників, які мають підвищений ризик інфікування ВІЛ 

  1. Працівникам, зайнятим у сфері надання медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень з використанням 
інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції, встановлюється доплата до заробітної плати, надається право на пенсію за віком на пільгових умовах та щорічну додаткову відпустку в порядку, встановленому законодавством. 

Стаття 22. Порядок підтвердження зв’язку зараження ВІЛ-інфекцією з виконанням працівником своїх професійних обов’язків 

  1. ВІЛ-інфекція, якою заразилася особа внаслідок виконання професійних обов’язків, належить до професійних захворювань. 

  2. Порядок підтвердження зв’язку зараження ВІЛ-інфекцією з виконанням працівником своїх професійних обов’язків затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 

Стаття 23. Поліпшення житлових умов медичних та інших працівників, які заразилися ВІЛ-інфекцією внаслідок виконання своїх професійних обов’язків 

  1. Медичні та інші працівники, які заразилися ВІЛ-інфекціє

Запис Закон України “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ” спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 19 лютого 2009 року
N 1026-VI

ЗАТВЕРДЖЕНО

Законом України

від 19 лютого 2009 року N 1026-VI

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА

забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування,догляду та підтримки ВІЛ-інфікованихі хворих на СНІД на 2009-2013 роки

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Світовий досвід свідчить, що поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу призводить до зменшення тривалості життя, зростання потреби в медичних послугах, загострення проблем бідності, соціальної нерівності та сирітства, подолання яких потребує постійного збільшення видатків з державного бюджету.
За даними статистики, за станом на 1 січня 2008 року в Україні зареєстровано понад 122 тис. ВІЛ-інфікованих громадян. Тільки за 2007 рік їх кількість зросла на 17 669 осіб, що на 10 відсотків більше, ніж у 2006 році. Оцінний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення є одним з найвищих в європейському регіоні і становить 1,63 відсотка. За критеріями Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу та Всесвітньої організації охорони здоров’я стан поширеності ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні класифікується як концентрована епідемія. Основною причиною поширення ВІЛ-інфекції залишається вживання ін’єкційних наркотиків.
У зв’язку з тим, що переважна більшість ВІЛ-інфікованих є особами працездатного та репродуктивного віку, епідемія негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни та створює загрозу національній безпеці.
Досвід європейських держав свідчить, що для усунення проблем, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, необхідно забезпечити реалізацію державної політики у сфері профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих шляхом об’єднання зусиль органів державної влади та громадськості.
Погіршення ситуації із захворюваністю на ВІЛ-інфекцію та збільшення кількості хворих на СНІД зумовлено занепадом суспільної моралі та рядом соціально-економічних причин: невідповідність темпів розвитку інфраструктури медичної та соціальної допомоги темпам поширення епідемії; недостатнє фінансування заходів з профілактики та лікування; недосконала система інформування населення з питань запобігання інфікуванню.
Актуальність розроблення Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки (далі – Програми) зумовлена необхідністю створення ефективної системи дієвих заходів щодо запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

МЕТА ПРОГРАМИ

Метою Програми є стабілізація епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом реалізації державної політики щодо забезпечення доступу населення до широкомасштабних профілактичних заходів, послуг з лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, включаючи забезпечення стерильними медичними виробами одноразового використання вітчизняного виробництва.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ

Для досягнення визначеної Програмою мети слід забезпечити здійснення профілактичних, лікувальних та організаційних заходів, а також заходів з догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.

Профілактичними заходами є:
* забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої та роз’яснювальної роботи із залученням засобів масової інформації та мережі Інтернет з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних цінностей та відповідальної поведінки;
* посилення профілактичних заходів серед представників груп ризику (споживачів ін’єкційних наркотиків; осіб, які утримуються в установах виконання покарань; звільнених від відбування покарань;
* осіб, які займаються проституцією; мігрантів; безпритульних та бездомних громадян, передусім дітей, у тому числі із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, тощо);
* дотримання вимог щодо безпеки лікувально-діагностичного процесу в лікувально-профілактичних закладах шляхом повного переходу до використання медичних виробів одноразового використання вітчизняного виробництва;
* посилення безпеки донорства щодо запобігання випадкам передачі ВІЛ-інфекції через кров, її компоненти та анатомічні матеріали для трансплантації;
* удосконалення механізму запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;
* забезпечення вільного доступу до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ-інфекцію населення, передусім молоді та представників груп ризику;
* розширення доступу споживачів ін’єкційних наркотиків, передусім ВІЛ-інфікованих, до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм;
* систематичне створення радіо- і телепередач із висвітлення проблем, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

Лікувальними заходами є:
* забезпечення хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД антиретровірусною терапією відповідно до затверджених Міністерством охорони здоров’я України стандартів та клінічних протоколів;
* створення системи контролю за формуванням резистентних до антиретровірусних препаратів штамів ВІЛ-інфекції;
* забезпечення лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД з опортуністичними та супутніми захворюваннями відповідно до затверджених Міністерством охорони здоров’я України стандартів та клінічних протоколів.

Заходами з догляду та підтримки є:
* організація паліативної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД;
* надання соціальних послуг, а також забезпечення соціально-психологічної підтримки та немедичного догляду за ВІЛ-інфікованими і хворими на СНІД;
* надання правової допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД.

Організаційними заходами є:
* забезпечення діяльності та поетапного розвитку спеціалізованих служб і закладів, що надають медичні та соціальні послуги ВІЛ-інфікованим і особам із груп ризику;
* удосконалення системи епідеміологічного нагляду за поширенням ВІЛ-інфекції з метою підвищення ефективності профілактичних заходів;
* удосконалення законодавства з питань профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
* розроблення та затвердження стандартів соціальних послуг, що надаються представникам груп ризику;
* розроблення та впровадження механізму залучення громадських організацій до надання таких послуг;
* забезпечення Міністерством охорони здоров’я України координації заходів з протидії ВІЛ-інфекції;
* створення єдиної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, що здійснюються на національному та регіональному рівні, і відповідних фінансових витрат;
* сприяння випуску антиретровірусних препаратів вітчизняного виробництва та медичних виробів одноразового використання;
* забезпечення контролю якості тест-систем для діагностики ВІЛ-інфекції та антиретровірусних препаратів;
* здійснення до- та післядипломної підготовки спеціалістів з профілактики, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
* залучення до виконання програм профілактики ВІЛ-інфекції медичних, соціальних та педагогічних працівників, працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, представників бізнесу, громадських та релігійних організацій.

Визначені у додатку до Програми завдання і заходи із забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки базуються на сучасних міжнародних підходах до їх стратегічного планування.

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, інших джерел.
Орієнтовний обсяг фінансування становить: усього за Програмою – 3 651 847,7 тис. гривень, у тому числі з державного бюджету – 2 905 938,3 тис. гривень, з місцевих бюджетів – 267 336,4 тис. гривень, з інших джерел – 478 572,9 тис. гривень.
Обсяг фінансування Програми з державного бюджету може бути уточнено під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням можливостей дохідної частини бюджету.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Виконання заходів Програми дасть змогу:
* охопити медичними послугами з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу 60 відсотків представників груп ризику;
* забезпечити навчання учнів усіх загальноосвітніх навчальних закладів за програмами формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;
* запровадити щотижневе розміщення в засобах масової інформації соціальної реклами щодо формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;
* удосконалити механізм профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед осіб віком від 15 до 24 років з метою підвищення рівня їх обізнаності щодо безпечної статевої поведінки, що дасть змогу збільшити до 60 відсотків кількість осіб, які самостійно можуть визначатися із запобіганням передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом;
* забезпечити антиретровірусною терапією не менш як 80 відсотків хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, які її потребують;
* знизити на 10 відсотків рівень смертності серед інфікованих і хворих;
* запобігти розвиткові резистентності до антиретровірусних препаратів штамів ВІЛ-інфекції;
* забезпечити доступ до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм не менш як 20 тис. споживачів ін’єкційних наркотиків;
* знизити до 2 відсотків рівень передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;
* забезпечити у 100 відсотків дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, раннє виявлення випадків інфікування;
* удосконалити систему добровільного консультування і тестування з метою діагностики хвороби на початкових стадіях;
* забезпечити розвиток мережі спеціалізованих служб і закладів з надання медичних та соціальних послуг ВІЛ-інфікованим;
* створити систему навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів, залучених до роботи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, відповідно до міжнародних стандартів;
* удосконалити систему лабораторного контролю якості діагностики та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.

У період виконання Програми очікується значне зниження негативних проявів, що уповільнюють демографічний і соціально-економічний розвиток держави.

Запис Закон України Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції на 2009-2013 роки спершу з'явиться на Херсонський обласний благодійний фонд "Мангуст".